"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

4.4. ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя √–ќЎќ¬ќ√ќ ќЅќ–ќ“” “ј ћ≤—÷≈ ¬ Ќ№ќћ” ‘≤— јЋ№Ќќ-Ѕёƒ∆≈“Ќќѓ “ј √–ќЎќ¬ќ- –≈ƒ»“Ќќѓ ѕќЋ≤“» »
—учасна економ≥чна думка, незалежно в≥д њњ конкретного теоретичного спр¤муванн¤, визнаЇ в≥дпов≥дальн≥сть держави за стан розвитку економ≥ки крањни, а отже ≥ њњ право впливати на економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ¬≥дм≥нност≥ в погл¤дах окремих теоретик≥в стосуютьс¤ лише ступен¤ та метод≥в реал≥зац≥њ такого впливу. ќдн≥ з них, назвемо њх умовно кейнс≥анц¤ми, вважають, що такий вплив повинен бути пр¤мим, безпосередньо спр¤мованим на окремого економ≥чного суб'Їкта, ≥ндив≥дуал≥зовано стимулювати в≥дпов≥дну його повед≥нку. ≤нш≥ - назвемо њх умовно монетаристами, вважають, що економ≥чн≥ суб'Їкти по природ≥ своњй "запрограмован≥" на високоефективну д≥¤льн≥сть у ринковому середовищ≥, спроможн≥ самост≥йно забезпечити найб≥льш доц≥льну повед≥нку з позиц≥й окремого ≥ндив≥да та сусп≥льства в ц≥лому. “ому держав≥ немаЇ потреби безпосередньо втручатис¤ в повед≥нку окремих економ≥чних суб'Їкт≥в, а св≥й вплив на економ≥ку вона повинна звести до гарантуванн¤ њм спри¤тливих умов д≥¤льност≥, тобто опосередковано.
ќдн≥Їю з таких гарант≥й вважаЇтьс¤ законодавче забезпеченн¤ кожному економ≥чному суб'Їкту таких прав ≥ свобод:
* свободу п≥дприЇмництва, у тому числ≥ в≥льний перелив кап≥талу;
* захист приватноњ власност≥, у тому числ≥ захист прав кредитора та грошових заощаджень;
* свободу торг≥вл≥, у тому числ≥ захист в≥д монопол≥зац≥њ ц≥н та ринк≥в;
* свободу при укладанн≥ договор≥в та захист прав учасник≥в догов≥рного процесу;
* свободу споживанн¤ та захист прав споживача в≥д недобросов≥сного продавц¤;
* в≥льний виб≥р профес≥њ ≥ м≥сц¤ роботи.
Ќеобх≥дн≥сть забезпеченн¤ державою зазначених прав ≥ свобод кожному економ≥чному суб'Їкту визнаЇтьс¤ ≥ монетаристами, ≥ кейнс≥анц¤ми ¤к загальн≥ передумови усп≥шного функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки. ѕроте монетаристи вважають, що за на¤вност≥ цих передумов "невидима рука ринку" сама в≥дрегулюЇ доц≥льну повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в, а кейнс≥анц≥ вважають, що це може зробити лише "рука держави". Ќайб≥льш вагомим аргументом кейнс≥анц≥в проти монетарист≥в у ц≥й дискус≥њ Ї посиланн¤ на незб≥г економ≥чних ≥ соц≥альних насл≥дк≥в д≥¤льност≥ окремих суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки - в гонитв≥ за високою ефективн≥стю (прибутков≥стю) вони упускають з пол¤ зору соц≥альн≥ аспекти. ”сунути цю суперечн≥сть ц≥лей може, н≥бито, лише держава. ƒискус≥њ навколо ц≥Їњ проблеми привели до ≥стотного зближенн¤ позиц≥й кейнс≥анц≥в ≥ монетарист≥в щодо впливу держави на економ≥ку крањни.
—ьогодн≥ вс≥ визнають, що дл¤ реал≥зац≥њ свого впливу на економ≥ку держава повинна розробл¤ти в≥дпов≥дну економ≥чну пол≥тику. «близились позиц≥њ ≥ щодо ц≥лей ц≥Їњ пол≥тики. Ќими визнаютьс¤:
- забезпеченн¤ певного р≥вн¤ економ≥чного зростанн¤;
- забезпеченн¤ максимальноњ зайн¤тост≥;
- контроль над ≥нфл¤ц≥Їю з метою њњ м≥н≥м≥зац≥њ та стаб≥л≥зац≥њ ц≥н;
- ур≥вноваженн¤ актив≥в ≥ пасив≥в плат≥жного балансу.
ƒл¤ дос¤гненн¤ вказаних ц≥лей економ≥чна пол≥тика передбачаЇ широкий спектр заход≥в, ¤к≥ впливатимуть на економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ”мовна њх можна розд≥лити на чотири групи:
- структурна пол≥тика;
- пол≥тика конкуренц≥њ;
- соц≥альна пол≥тика;
- кон'юнктурна пол≥тика.
ѕерш≥ три групи заход≥в передбачають вир≥шенн¤ в≥дносно вузьких, локальних завдань. “ак, структурна пол≥тика передбачаЇ наданн¤ субсид≥й чи ≥нших стимул≥в актив≥зац≥њ розвитку в≥дносно в≥дсталих рег≥он≥в (рег≥ональна пол≥тика) чи певних галузей, сектор≥в виробництва (сектор≥альна пол≥тика). ѕол≥тика конкуренц≥њ передбачаЇ заходи антимонопольного характеру, в≥льного ц≥ноутворенн¤, доступу на ринки вс≥м п≥дприЇмц¤м, установленн¤ особливих правил взаЇмов≥дносин там, де в≥льна конкуренц≥¤ утруднена - в енергетиц≥, с≥льському господарств≥ тощо. —оц≥альна пол≥тика передбачаЇ заходи, спр¤мован≥ на забезпеченн¤ соц≥альноњ р≥вност≥ та забезпеченост≥ вс≥х член≥в сусп≥льства шл¤хом часткового перерозпод≥лу доход≥в.
ќсобливе м≥сце в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ займають заходи, що належать до кон'юнктурноњ пол≥тики, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ через регул¤тивний вплив держави на ринкову кон'юнктуру, на сп≥вв≥дношенн¤ сукупного попиту ≥ сукупноњ пропозиц≥њ на ринках. ќск≥льки сукупний платоспроможний попит формуЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ в грошов≥й форм≥ у процес≥ формуванн¤, розпод≥лу ≥ використанн¤ нац≥онального доходу, кон'юнктурна пол≥тика забезпечуЇтьс¤ насамперед державним регулюванн¤м грошового обороту.
„ерез регулюванн¤ окремих грошових поток≥в, маси грошей, р≥вн¤ процента, швидкост≥ об≥гу грошей держава маЇ можлив≥сть впливати не т≥льки на зм≥ну попиту, а й на зм≥ну пропозиц≥њ на товарних ринках. Ќаприклад, при зб≥льшенн≥ пропозиц≥њ грошей знижуЇтьс¤ р≥вень процента, що стимулюЇ зростанн¤ ≥нвестиц≥й ≥ розширенн¤ виробництва. ј переор≥Їнтац≥¤ кошт≥в завд¤ки зниженню р≥вн¤ оподаткуванн¤ з поток≥в чистих податк≥в ≥ державних закуп≥вель у потоки ≥нвестиц≥й скорочуЇ шл¤х надходженн¤ њх у сферу реальноњ економ≥ки ≥ теж спри¤Ї розширенню виробництва. ѕод≥бними регул¤тивними заходами в грошовому оборот≥ держава маЇ можлив≥сть активно впливати на вс≥ процеси в економ≥ц≥ - на виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤, що робить кон'юнктурну пол≥тику ун≥версальним, глобальним способом дос¤гненн¤ ц≥лей загальноеконом≥чноњ пол≥тики.
«а способом та характером впливу на повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в ус≥ заходи кон'юнктурноњ пол≥тики, що спираЇтьс¤ на регулюванн¤ грошового обороту, можна розд≥лити на три групи:
- заходи ф≥скальноњ пол≥тики;
- заходи грошово-кредитноњ (монетарноњ) пол≥тики;
- заходи пр¤мого впливу.
¬≥дпов≥дно до проведеноњ структуризац≥њ економ≥чноњ пол≥тики держави загальна схема њњ маЇ такий вигл¤д (рис. 4.2):

мал. 29
‘≥скальна пол≥тика зводитьс¤ до економ≥чного регулюванн¤ через механ≥зми оподаткуванн¤, ≥нших вилучень до централ≥зованих фонд≥в ф≥нансових ресурс≥в, ф≥нансуванн¤ витрат держави, пов'¤заних з виконанн¤м нею своњх сусп≥льних функц≥й. ÷¤ пол≥тика забезпечуЇ можлив≥сть безпосередньо впливати ¤к на сукупний попит, так ≥ на сукупну пропозиц≥ю. якщо р≥вень ф≥скальних вилучень доход≥в економ≥чних суб'Їкт≥в зростаЇ, це зменшуЇ њхн≥ можливост≥ ≥ послаблюЇ стимули до нарощуванн¤ ≥нвестиц≥й, розширенн¤ виробництва, що пригн≥чуЇ сукупну пропозиц≥ю та економ≥чну активн≥сть. якщо ж зростають витрати на ф≥нансуванн¤ державного споживанн¤, то це веде до зб≥льшенн¤ ном≥нального нац≥онального доходу та сукупного платоспроможного попиту на ринках, що актив≥зуЇ њх кон'юнктуру ≥ певною м≥рою спри¤Ї розвитку виробництва. ѕроте ¤кщо державне споживанн¤ зростаЇ високими темпами ≥ тривалий час, то виробники не встигають в≥дреагувати зб≥льшенн¤м товарноњ пропозиц≥њ, що провокуЇ зростанн¤ ц≥н та ≥нфл¤ц≥ю.
«аходи ф≥скальноњ пол≥тики базуютьс¤ на пр¤мих, безекв≥ва-лентних вилученн¤х ф≥нансових кошт≥в у економ≥чних суб'Їкт≥в чи таких же безекв≥валентних вливанн¤х њм ф≥нансових кошт≥в. “ому стимулюючий вплив цих заход≥в на повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в низький, що вимагаЇ досить обережного, добре виваженого њх застосуванн¤.
√рошово-кредитна пол≥тика зводитьс¤ до економ≥чного регулюванн¤ через механ≥зми зм≥ни пропозиц≥њ (маси) грошей та њх ц≥ни (проценти) на грошовому ринку. «б≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей, за ≥нших р≥вних умов, зумовлюЇ зниженн¤ процента та зрос-
танн¤ ≥нвестиц≥й, а також зростанн¤ платоспроможного попиту на ринках. ”се це на коротких часових ≥нтервалах пожвавлюЇ кон'юнктуру ринк≥в ≥ посилюЇ стимули до розширенн¤ виробництва.
«алежно в≥д напр¤му та темп≥в зм≥ни пропозиц≥њ грошей та р≥вн¤ процента розр≥зн¤ють так≥ види грошово-кредитноњ пол≥тики:
- експанс≥йна;
- рестрикц≥йна.
ѕри експанс≥йн≥й пол≥тиц≥ допускаЇтьс¤ неконтрольоване, дов≥льне зростанн¤ пропозиц≥њ грошей, через що грош≥ стр≥мко "дешев≥ють". Ќасл≥дком такоњ пол≥тики неминуче стаЇ ≥нфл¤ц≥¤, темпи ¤коњ швидко зростають, у зв'¤зку з чим њњ ще називають пол≥тикою ≥нфл¤ц≥њ. “акий результат експанс≥йноњ пол≥тики маЇ негативний вплив на економ≥ку, ≥ тому ур¤ди за нормальних обставин намагаютьс¤ уникати такоњ грошово-кредитноњ пол≥тики. Ѕ≥льш доц≥льною ≥ широко застосовуваною Ї пол≥тика пов≥льного, контрольованого зростанн¤ грошовоњ маси ≥ м'¤кого зниженн¤ процента, завд¤ки чому ≥нфл¤ц≥¤ п≥дтримуЇтьс¤ на заданому р≥вн≥, стаЇ контрольованою ≥ перетворюЇтьс¤ у д≥йовий стимул¤тор економ≥чного зростанн¤, зб≥льшенн¤ зайн¤тост≥. ÷ю пол≥тику, на в≥дм≥ну в≥д пол≥тики ≥нфл¤ц≥њ, називають пол≥тикою дез≥нфл¤ц≥њ.
ѕри пол≥тиц≥ грошово-кредитноњ рестрикц≥њ допускаЇтьс¤ р≥зке, не досить зважене, обвальне скороченн¤ пропозиц≥њ грошей, внасл≥док чого грош≥ стр≥мко "дорожчають", сукупний попит скорочуЇтьс¤, провокуючи зниженн¤ р≥вн¤ ц≥н ≥ р≥зке пад≥нн¤ економ≥чноњ активност≥. ÷ю пол≥тику називають пол≥тикою дефл¤ц≥њ. «важаючи на њњ негативн≥ насл≥дки, ур¤ди стараютьс¤ уникати в≥двертоњ пол≥тики дефл¤ц≥њ, а допускають лише пов≥льне ≥ незначне скороченн¤ пропозиц≥њ грошей та р≥вн¤ процента, що м'¤ко гальмуЇ економ≥чну активн≥сть, без глибокого спаду виробництва. “ака пол≥тика д≥стала назву пол≥тики рефл¤ц≥њ.
ѕр¤ме втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤ допускаЇтьс¤ у тих випадках, коли заходи ф≥скальноњ та монетарноњ пол≥тики не можуть дати бажаного результату чи в≥н настане ≥з зап≥зненн¤м. ƒо таких заход≥в можна в≥днести обмеженн¤ (заморожуванн¤) ц≥н ≥ доход≥в з метою гальмуванн¤ високоњ ≥нфл¤ц≥њ; рац≥онуванн¤ споживанн¤, коли товари та послуги розпод≥л¤ютьс¤ не за платоспроможн≥стю покупц≥в, а за встановленими державою нормами тощо. «аходи пр¤мого втручанн¤ суперечать законом≥рност¤м ринкового господарюванн¤ ≥ тому застосовуютьс¤ не часто, ¤к вин¤ток. Ќаприклад, в умовах перех≥дноњ економ≥ки ”крањни держава тривалий час обмежувала ц≥ни на житлово-комунальн≥ послуги, плату за газ та електроенерг≥ю тощо.
√оловним завданн¤м кон'юнктурноњ пол≥тики Ї згладжуванн¤ коливань ринкових процес≥в з метою п≥дтриманн¤ загального стану ринковоњ кон'юнктури на р≥вн≥, що забезпечував би дос¤гненн¤ визначених ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики. “аке регулюванн¤ ринковоњ кон'юнктури може забезпечуватис¤ заходами ¤к грошово-кредитноњ пол≥тики, так ≥ ф≥скальноњ, або ж заходами обох пол≥тик одночасно. ћехан≥зм взаЇмозв'¤зку монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики ¤к складових кон'юнктурноњ ≥ загальноеконом≥чноњ пол≥тик можна простежити на так≥й схем≥ (рис. 4.3).
мал. 30

як видно з наведеноњ схеми, пожвавленн¤ ринковоњ кон'юнктури може бути дос¤гнуто ¤к заходами монетарноњ пол≥тики - зниженн¤м процентноњ ставки та зб≥льшенн¤м пропозиц≥њ грошей, так ≥ заходами ф≥скальноњ пол≥тики - зростанн¤м бюджетних витрат та скороченн¤м р≥вн¤ оподаткуванн¤. —тримуванн¤ ринковоњ кон'юнктури теж може бути дос¤гнуто заходами монетарноњ пол≥тики - п≥двищенн¤м р≥вн¤ процента ≥ зменшенн¤м пропозиц≥њ грошей (грошовоњ маси) та заходами ф≥скальноњ пол≥тики - зростанн¤м р≥вн¤ оподаткуванн¤ ≥ скороченн¤м бюджетного ф≥нансуванн¤.
 р≥м сп≥льност≥ ц≥лей впливу на ринкову кон'юнктуру, заходи монетарноњ ≥ ф≥скальноњ пол≥тики пов'¤зан≥ м≥ж собою механ≥змами д≥њ. “ак, зростанн¤ бюджетних витрат за стаб≥льност≥ оподаткуванн¤ викличе зростанн¤ попиту на грошовому ринку ≥ п≥двищенн¤ ставки процента, ¤ка Ї важливим ≥нструментом монетарноњ пол≥тики. ≤ навпаки, зниженн¤ обл≥ковоњ ставки у склад≥ монетарноњ пол≥тики призведе до зростанн¤ курсовоњ вартост≥ обл≥гац≥й державних позик, зб≥льшенн¤ попиту на них, що розширить можливост≥ ур¤ду щодо випуску ≥ розм≥щенн¤ нових позик та зростанн¤ на ц≥й основ≥ бюджетних витрат.
¬икладене вище даЇ п≥дстави розгл¤дати заходи монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики не ¤к альтернативн≥, а в нерозривн≥й Їдност≥, ≥ враховувати на практиц≥ не т≥льки њх пр¤м≥ регул¤тивн≥ насл≥дки, а й результати можливих зм≥н у д≥њ ≥нструмент≥в у паралельн≥й сфер≥ регулюванн¤ грошового обороту. “ак, при плануванн≥ значних бюджетних витрат на деф≥цитн≥й основ≥ в 1997-1998 pp. в ”крањн≥ плекались над≥њ на зб≥льшенн¤ попиту й актив≥зац≥ю ринковоњ кон'юнктури, що повинно було позитивно вплинути на економ≥чне зростанн¤. ѕроте ц≥ над≥њ не виправдалис¤, оск≥льки зростанн¤ процентних ставок за ќ¬ƒѕ призвело до в≥двол≥канн¤ банк≥вських резерв≥в у запаси державних папер≥в, до зростанн¤ позичкового процента, скороченн¤ банк≥вського кредитуванн¤, пад≥нн¤ р≥вн¤ грошово-кредитноњ мультипл≥кац≥њ. ¬решт≥-решт пропозиц≥¤ грошей ви¤вилас¤ недостатньою, щоб задовольнити вс≥ потреби в плат≥жних засобах ≥ погасити на¤вн≥ боргов≥ зобов'¤занн¤.
ƒискус≥њ щодо переваг монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики. ‘≥скальн≥ та монетарн≥ заходи ¤к складов≥ кон'юнктурноњ пол≥тики мають своњ переваги та недол≥ки. ѕротиставленн¤ њх у св≥й час стало причиною розходженн¤ м≥ж кейнс≥анц¤ми та монетариста-ми щодо метод≥в державного регулюванн¤.
ƒж. ћ.  ейнс ≥ його посл≥довники, абсолютизуючи роль держави в регулюванн≥ економ≥ки, в≥ддавали перевагу заходам ф≥скальноњ пол≥тики. ¬они сформулювали так≥ переваги њх перед заходами монетарноњ пол≥тики:
* вони чин¤ть б≥льш в≥дчутний вплив на активн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в;
* реакц≥¤ ринковоњ кон'юнктури на заходи ф≥скальноњ пол≥тики б≥льш передбачувана, н≥ж на заходи монетарноњ пол≥тики;
* вплив ф≥скальних заход≥в на ринкову кон'юнктуру ви¤вл¤Їтьс¤ швидше, н≥ж вплив монетарних заход≥в.
÷≥ переваги кейнс≥анц≥ по¤снювали тим, що державн≥ р≥шенн¤ про њх зд≥йсненн¤ можна прийн¤ти б≥льш оперативно, њх д≥ю спр¤мувати б≥льш ц≥льово ≥ адресно, реал≥зац≥ю њх зд≥йснити швидше н≥ж заходи монетарноњ пол≥тики.
ћонетаристи на чол≥ з ћ. ‘р≥дманом, абсолютизуючи здатн≥сть ринковоњ економ≥ки до саморегулюванн¤, легко довели, що сформульован≥ кейнс≥анц¤ми переваги ф≥скальноњ пол≥тики суто абстрактн≥ ≥ не про¤вл¤ютьс¤ в реальн≥й д≥йсност≥. «окрема д≥¤м цих заход≥в властивий такий самий, а то й б≥льший, часовий лаг, ¤к ≥ заходам монетарноњ пол≥тики. ќсобливо це в≥дчутно ви¤вл¤Їтьс¤ на стад≥њ прийн¤тт¤ р≥шень про проведенн¤ ф≥скальних заход≥в. ќск≥льки зм≥на податк≥в чи бюджетних витрат зач≥паЇ ≥нтереси широкого кола економ≥чних суб'Їкт≥в ≥ викликаЇ значний соц≥альний резонанс, виникають гостр≥ пол≥тичн≥ суперечки, ¤к≥ надовго зат¤гують прийн¤тт¤ необх≥дних р≥шень. ј в самому процес≥ розробленн¤ ≥ прийн¤тт¤ р≥шень щодо ф≥скальних заход≥в беруть участь багато владних структур, кожна з ¤ких маЇ своњ специф≥чн≥ ≥нтереси ≥ завданн¤, ¤к≥ теж провокують зат¤гуванн¤ прийн¤тт¤ необх≥дних р≥шень.
Ќедосконал≥сть системи оподаткуванн¤, здатн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в уникати сплати податк≥в та ≥нш≥ обставини звод¤ть нан≥вець й останн≥ переваги ф≥скальноњ пол≥тики. „аст≥ зм≥ни системи оподаткуванн¤ чи бюджетного ф≥нансуванн¤ взагал≥ Ї недоц≥льними, вкрай негативно впливають на повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в. «авищений р≥вень оподаткуванн¤ штовхаЇ њх на згортанн¤ своЇњ д≥¤льност≥ чи на перех≥д у "т≥нь". ≤стотно послаблюЇтьс¤ результативн≥сть ф≥скальних заход≥в в умовах ≥нфл¤ц≥њ, ¤ка породжуЇ новий - ≥нфл¤ц≥йний податок, що "розмиваЇ" механ≥зм д≥њ державноњ ф≥скальноњ пол≥тики. «авд¤ки цим обставинам ф≥скальна пол≥тика своЇю д≥йов≥стю значно поступаЇтьс¤ монетарн≥й.
” результат≥ кейнс≥ансько-монетаристських дискус≥й у св≥тов≥й економ≥чн≥й теор≥њ та в регул¤тивн≥й практиц≥ набули широкого визнанн¤ монетарний фактор розвитку економ≥ки та активне застосуванн¤ монетарних заход≥в в економ≥чн≥й пол≥тиц≥. Ѕ≥льше того, нин≥ нам≥тилос¤ ¤вне зближенн¤ позиц≥й кейнс≥анц≥в ≥ мо-нетарист≥в щодо оц≥нки рол≥ ф≥скальноњ та монетарноњ пол≥тики в систем≥ державного регулюванн¤ економ≥ки. «араз вони розгл¤даютьс¤ не ¤к альтернативн≥, а ¤к взаЇмодоповнювальн≥ в Їдин≥й систем≥ кон'юнктурноњ пол≥тики, з≥ своњми особливими ц≥л¤ми та механ≥змами впливу на сукупний попит. ÷е значно розширило регул¤тивн≥ можливост≥ та збагатило ≥нструментар≥й кон'юнктурноњ пол≥тики в ц≥лому.