"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

5.5. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ≤Ќ‘Ћя÷≤ѓ ¬ ” –јѓЌ≤
ѕроблема ≥нфл¤ц≥њ маЇ дл¤ ”крањни не ст≥льки теоретичне, ск≥льки суто практичне значенн¤. ”же в 1991 р. - роц≥ проголошенн¤ курсу на незалежн≥сть - ”крањну охопила глибока ≥нфл¤ц≥¤ (390% за р≥к), з ¤коњ вона остаточно не вийшла ≥ в 2000 р. ”крањнська д≥йсн≥сть дала багатий ≥нфл¤ц≥йний матер≥ал, на баз≥ ¤кого можна перев≥рити та уточнити розгл¤нут≥ вище теоретичн≥ положенн¤ щодо сутност≥, форм про¤ву, причин та насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥њ, а також ви¤вити особливост≥ переб≥гу ≥нфл¤ц≥йного процесу в наших специф≥чних умовах.
ѕерш н≥ж розгл¤нути особливост≥ ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥, сл≥д визначити основн≥ специф≥чн≥ риси економ≥чного ≥ соц≥ального житт¤ сусп≥льства в цей пер≥од. Ќайб≥льш загальною, специф≥чною рисою цього пер≥оду в ”крањн≥ Ї те, що в≥н був перех≥дним, коли ринков≥ методи й елементи т≥сно перепл≥талис¤ з командно-адм≥н≥стративними не т≥льки в економ≥чному житт≥, а й у св≥домост≥ творц≥в економ≥чноњ пол≥тики. Ѕ≥льш конкретно специф≥ку цього пер≥оду можна звести до
такого:
- ”крањна д≥стала в спадок в≥д —–—– високозатратну, неефективну, високомонопол≥зовану, з неринковою структурою (надм≥рно високою питомою вагою важкоњ промисловост≥) економ≥ку, переважна частина ¤коњ не спроможна була працювати на засадах самоф≥нансуванн¤ ≥ потребувала бюджетного дотуванн¤, що провокувало зростанн¤ бюджетного деф≥циту;
- разом з такою - ≥нфл¤ц≥йне ор≥Їнтованою - економ≥кою ”крањна д≥стала в спадок ≥ великий "≥нфл¤ц≥йний нав≥с" у вигл¤д≥ 117,0 млрд. крб. вклад≥в населенн¤ в банках, насамперед в ќщадному, переважна частина ¤ких була вимушеною, спричиненою деф≥цитн≥стю широкого асортименту споживчих товар≥в, ≥ готовою "згвинтити" ц≥ни при перш≥й спроб≥ њх л≥берал≥зац≥њ;
- ”крањна не розробила ч≥ткоњ, розм≥ченоњ в час≥ програми кардинальноњ ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки та ≥нших сфер сусп≥льства, а проводила своњ реформи скор≥ше шл¤хом "спроб ≥ помилок", за ¤кого "спроби" зводилис¤ переважно до п≥дтримки будь-¤кою ц≥ною "на плаву" старого виробничого потенц≥алу, а "помилки" - до неймов≥рного роздуванн¤ бюджетних витрат на ц≥ ц≥л≥. „им довше утримувалась така ситуац≥¤ в економ≥ц≥, тим могутн≥шим генератором ≥нфл¤ц≥њ вона ставала.
Ќа цьому фон≥ зростанн¤ ц≥н в ”крањн≥ набуло високих темп≥в ≥ триваЇ неупинно майже 10 рок≥в, тобто маЇ вс≥ ознаки класичноњ ≥нфл¤ц≥њ, про що св≥дчать дан≥, наведен≥ в табл. 5.1.
мал. 40

« наведених даних видно, що в 1992-1993 pp. ≥нфл¤ц≥¤ в ”крањн≥ дос¤гла гшервисокого р≥вн¤ (2100,0% та 10256,0% в≥дпов≥дно), що Ї найб≥льш вражаючою особлив≥стю ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥. “акоњ високоњ ≥нфл¤ц≥њ не зазнавала жодна з крањн за мирних умов. “ак, у –ос≥њ в перш≥ роки перех≥дного пер≥оду найвищою ≥нфл¤ц≥¤ була в 1992 р. - 2609,0%, що майже в 4 рази нижче, н≥ж в ”крањн≥ в 1993 р. ” Ѕ≥лорус≥ найвища ≥нфл¤ц≥¤ в цей пер≥од була в 1994 р. - 2321%, що в 4,4 разу нижче, н≥ж в ”крањн≥ в 1993 р. —еред крањн далекого заруб≥жж¤ сучасними
"чемп≥онами" з ≥нфл¤ц≥њ вважаютьс¤ јргентина, ѕеру, «ањр та ≥н. ѕроте жодна з них поки що не перевищила "рекорд" ”крањни 1993 р. јргентина найвищу ≥нфл¤ц≥ю мала в 1989 р. - 3389,6%, ѕеру в 1990 р. - 7481,6%, «ањр у 1992 р. - 3860%. “аку надто високу г≥пер≥нфл¤ц≥ю в ”крањн≥ в 1991-1993 pp. можна по¤снити двома групами причин:
1) обвалом "≥нфл¤ц≥йного нав≥су", одержаного ”крањною в спадок з рад¤нських час≥в унасл≥док л≥берал≥зац≥њ ц≥н в 1991-1992 pp., що спровокувало зростанн¤ платоспроможного попиту ≥ ц≥н за цей пер≥од б≥льше н≥ж у 2 рази. ѕ≥д впливом цього чинника роздр≥бн≥ ц≥ни в 1991-1992 pp. зростали значно швидше, н≥ж зростала грошова маса - в 1,6 ≥ 1,9 разу в≥дпов≥дно. ÷ей розрив був спровокований не т≥льки пр¤мою трансформац≥Їю вимушених заощаджень у платоспроможний попит, а й генеруванн¤м ц≥Їю трансформац≥Їю ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань та прискоренн¤м швидкост≥ грошей, особливо в 1992 p., коли одержан≥ доходи в основному негайно витрачалис¤ ≥ купувалис¤ товари не ст≥льки дл¤ поточного споживанн¤, ск≥льки дл¤ збер≥ганн¤, у тому числ≥ дл¤ майбутнього перепродажу. ѕро це св≥дчить надзвичайно висока питома вага "поточноњ каси" (ћ1) в загальн≥й мас≥ грошей у 1992 р. - 82%. Ѕ≥льш високого р≥вн¤ не було в жодному ≥ншому роц≥ цього пер≥оду;
2) надто л≥беральною монетарною пол≥тикою, ¤ку проводили ур¤д та центральний банк ”крањни. ƒосить сказати, що в 1991 р. деф≥цит державного бюджету становив 14% в≥д ¬¬ѕ, у 1992 р. в≥н зр≥с у дв≥ч≥ ≥ становив 29% в≥д ¬¬ѕ. ќргани монетарноњ пол≥тики, насамперед ЌЅ”, без особливого супротиву монетизували цей величезний деф≥цит шл¤хом пр¤мого кредитуванн¤ бюджетних потреб, оск≥льки н≥¤к≥ ≥нш≥ джерела кошт≥в у т≥ роки були дл¤ нього ще недоступними. ѕ≥ти ж на скороченн¤ бюджетних витрат заради оздоровленн¤ грошей у владних структур не вистачило н≥ пол≥тичноњ вол≥, н≥ глибокого розум≥нн¤ серйозноњ загрози майбутньому ”крањни в≥д г≥первисокоњ ≥нфл¤ц≥њ. Ѕ≥льше того, ”р¤д, ѕрезидент та ¬ерховна –ада поперем≥нне приймали прот¤гом 1992-1993 pp. додатков≥ р≥шенн¤ щодо ≥стотного п≥двищенн¤ ц≥н та проведенн¤ непланових ф≥нансових витрат, мотивуючи њх гострою економ≥чною чи соц≥альною необх≥дн≥стю. ѕов'¤зан≥ з цим додатков≥ потреби в грошах дог≥дливе задовольн¤лис¤ ЌЅ” за рахунок нарощуванн¤ ем≥с≥њ грошей (у форм≥ так званоњ кредитноњ ем≥с≥њ). ЌЅ”, по сут≥, повн≥стю втратив у ц≥ роки статус самост≥йного, незалежного органу монетарноњ пол≥тики ≥ слухн¤но проводив ≥нфл¤ц≥йну пол≥тику, що диктувалас¤ владними структурами переважно з пол≥тичних м≥ркувань.
ƒругою особлив≥стю ≤нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥ була ч≥тка, однозначна реакц≥¤ динам≥ки ц≥н на ужорсточенн¤ монетарноњ пол≥тики, переор≥Їнтац≥ю њњ на анти≥нфл¤ц≥йну ц≥ль з другоњ половини 1993 р. ”же в 1994 р. темп ≥нфл¤ц≥њ знизивс¤ пор≥вн¤но з 1993 р. у 20,4 разу. ”перше за чотири роки темпи зростанн¤ ц≥н значно в≥дстали в≥д темп≥в зростанн¤ маси грошей (ћ3), що ≥стотно п≥двищило реальне значенн¤ сеньоражу та його роль у пол≥пшенн≥ стану державних ф≥нанс≥в, позитивно вплинуло на реальне забезпеченн¤ економ≥ки грошовою масою. ÷е можна по¤снити тим, що економ≥чн≥ суб'Їкти, передус≥м населенн¤, пов≥рили творц¤м новоњ монетарноњ пол≥тики, "пригн≥тили" своњ ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤, що спричинило упов≥льненн¤ об≥гу грошей.
“ретьою особлив≥стю ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥ було те, що форсоване нарощуванн¤ маси грошей та пов'¤зане з ним ще б≥льше зростанн¤ р≥вн¤ ц≥н не т≥льки не спри¤ли економ≥чному зростанню, а навпаки, поглиблювали економ≥чний спад та зростанн¤ безроб≥тт¤. „им дал≥ нов≥ ем≥с≥йн≥ хвил≥ в≥дштовхували криву попиту (див. рис. 5.2) вправо ≥ вверх, тим дал≥ вл≥во ≥ вверх зм≥щувалас¤ крива пропозиц≥њ ≥ зростав р≥вень ц≥н. ѕро це красномовно св≥дчать дан≥ про темпи пад≥нн¤ реального ¬¬ѕ в пер≥од розкручуванн¤ г≥пер≥нфл¤ц≥њ: у 1991 р. - 8,7%, у 1992 р. - 9,9%, у 1993 р. - 14,2%, у 1994 р. - 23,0%.
”раховуючи певний часовий лаг м≥ж зростанн¤м маси грошей та ≥нфл¤ц≥њ ≥ зм≥ною ситуац≥њ в реальн≥й економ≥ц≥, сл≥д визнати, що найб≥льше пад≥нн¤ обс¤гу ¬¬ѕ у 1994 р. Ї насл≥дком найвищоњ ≥нфл¤ц≥њ в 1993 р.
≤ лише п≥сл¤ того, ¤к ≥нфл¤ц≥йний процес у 1994 р. був "переламаний" завд¤ки переор≥Їнтац≥њ монетарноњ пол≥тики ≥ п≥шов на спад, почали поступово зменшуватис¤ ≥ темпи пад≥нн¤ ¬¬ѕ: з 12,2% у 1995 р. до 3 у 1997 р. ≥ 0,4% у 1999 р.
„етверта особлив≥сть ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥ пол¤гаЇ в тому, що досить усп≥шне приборканн¤ ≥нфл¤ц≥њ в 1996 р. ≥ виведенн¤ њњ на прийн¤тний р≥вень нав≥ть з позиц≥й розвинутих крањн (10,1% в 1997, 20% в 1998 р.) не дало так давно оч≥куваного пожвавленн¤ виробництва, ¤ке продовжувало скорочуватис¤ (-10,0% у 1996 p.; 3,0% у 1997 p.). « огл¤ду на ц≥ обставини наша практика ¤вно не вписувалас¤ в канони монетаристського трактуванн¤ ≥нфл¤ц≥йного процесу, що дало прив≥д де¤ким економ≥стам стверджувати, що в ”крањн≥ монетаристськ≥ концепц≥њ не виправдалис¤, а жорстка монетарна пол≥тика ЌЅ” не спрацювала. ѕроте справа не в монетарн≥й теор≥њ чи пол≥тиц≥.  ор≥нн¤ цього ¤вища сл≥д шукати в структур≥ украњнськоњ економ≥ки, ¤ка ≥ п≥сл¤ переходу до анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики залишилас¤ майже такою, ¤кою була в 1990-1991 pp., тобто не адекватною ринковим механ≥змам, не чутливою до тих стимулюючих ≥мпульс≥в, ¤к≥ подаютьс¤ по каналах новоњ монетарноњ пол≥тики. “ака нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж застар≥лим ¤к≥сним станом структури економ≥ки й анти≥нфл¤ц≥йною монетарною пол≥тикою зумовлена надто пов≥льними темпами ринкових реформ в ”крањн≥.
ѕ'¤та особлив≥сть про¤вилас¤ уже на стад≥њ проведенн¤ анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики ≥ пол¤гаЇ в тому, що в умовах хрон≥чного деф≥циту державного бюджету ≥ вкрай пов≥льних темп≥в ринковоњ реструктуризац≥њ виробництва р≥зко погасити ≥нфл¤ц≥ю не вдаЇтьс¤. ”же б≥льш ¤к ш≥сть рок≥в органи державного управл≥нн¤ спов≥дують анти≥нфл¤ц≥йну пол≥тику, а р≥вень ≥нфл¤ц≥њ т≥льки один раз (у 1997 р.) знизивс¤ до 10% за р≥к, а в ≥нш≥ роки становив 20,0 ≥ б≥льше в≥дсотк≥в. —л≥д звернути увагу на два аспекти цього ¤вища.
« одного боку, висок≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ п≥сл¤ 1994 р. Ї св≥дченн¤м того, що економ≥ка ”крањни все ще залишаЇтьс¤ високозатра-тною, малоефективною ≥ потребуЇ ≥стотноњ ф≥нансовоњ п≥дтримки з боку держави, що неминуче штовхаЇ вверх попит ≥ ц≥ни на товарних ринках. ј з ≥ншого боку, така тривала потреба економ≥ки в ≥нфл¤ц≥йн≥й п≥дтримц≥ з боку держави св≥дчить про неспроможн≥сть ≥снуючого виробничого потенц≥алу до функц≥онуванн¤ на ринкових засадах самоф≥нансуванн¤ ≥ вимагаЇ додаткових ф≥нансових вливань ззовн≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ значною застар≥л≥стю основного кап≥талу, втратою внасл≥док г≥пер≥нфл¤ц≥њ об≥гового кап≥талу та неадекватн≥стю ринковим умовам самоњ структури виробництва.
«начна частина великих ≥ середн≥х п≥дприЇмств все ще залишаЇтьс¤ у державн≥й власност≥ ≥ працюЇ т≥льки за пр¤моњ чи опосередкованоњ (податков≥ п≥льги тощо) ф≥нансовоњ п≥дтримки держави. ј т≥, що такоњ п≥дтримки не одержують, ¤к правило, зупин¤ють виробництво. Ќе набагато краще становище ≥ на приватизованих великих ≥ середн≥х п≥дприЇмствах. Ѕ≥льш≥сть ≥з них не спроможн≥ самост≥йно проф≥нансувати реструктуризац≥ю виробництва стосовно ринкових вимог ≥ теж чекають допомоги в≥д держави чи довго шукають ≥ноземних ≥нвестор≥в. ƒл¤ вс≥х таких п≥дприЇмств анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика вкрай не бажана, позбавл¤Ї њх останньоњ над≥њ на зовн≥шню ф≥нансову п≥дтримку. ™диною формою господарюванн¤, ¤ка могла б швидко пристосуватис¤ до умов низькоњ ≥нфл¤ц≥њ, Ї мале ≥ середнЇ п≥дприЇмництво, орган≥зоване на приватних ≥ колективних засадах. «начний прошарок цього п≥дприЇмництва значно розширив би попит на грош≥, що дозволило б ≥стотно п≥двищити монетизац≥ю економ≥ки, накопичити достатн≥й ф≥нансовий кап≥тал всередин≥ крањни, за рахунок ¤кого можна було б не≥нфл¤ц≥йним шл¤хом проф≥нансувати реструктуризац≥ю ≥снуючих великих ≥ середн≥х п≥дприЇмств. Ќа жаль, п≥сл¤ 1993 р. розвиток малого ≥ середнього п≥дприЇмництва в ”крањн≥ був повн≥стю заблокований. як насл≥док, ”крањна п≥сл¤ переходу до анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики потрапила в смугу зат¤жноњ стагфл¤ц≥њ, коли тривале зростанн¤ ц≥н в≥дбуваЇтьс¤ на фон≥ хрон≥чного скороченн¤ виробництва ¬¬ѕ.
Ѕезпосередньо з попередньою особлив≥стю ≥нфл¤ц≥њ в ”крањн≥ пов'¤зана ще одна - розвиток на фон≥ хрон≥чноњ ≥нфл¤ц≥њ глибокоњ кризи неплатеж≥в. ¬заЇмна заборгован≥сть господарюючих суб'Їкт≥в дос¤гла до 2000 р. розм≥ру, що перевищуЇ р≥чний обс¤г ¬¬ѕ. ѕост≥йно зростають неплатеж≥ державного бюджету установам та прац≥вникам бюджетноњ сфери, заборгован≥сть перед бюджетом платник≥в податк≥в тощо. ÷е можна по¤снити тим, що ужорсто-ченн¤ монетарноњ пол≥тики не супроводжувалос¤ в≥дпов≥дними зм≥нами у сфер≥ реальноњ економ≥ки та бюджетн≥й сфер≥: зниженн¤м витрат виробництва ≥ збитковост≥, п≥двищенн¤м платеж≥в до бюджету, скороченн¤м бюджетних витрат ≥ деф≥циту тощо.
ѕ≥двод¤чи п≥дсумок, сл≥д зазначити, що переб≥г ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥ в 90-т≥ роки в ц≥лому в≥дпов≥даЇ схем≥, що визначаЇтьс¤ монетаристським трактуванн¤м сутност≥ та причин ≥нфл¤ц≥њ. –азом з тим в ≥нфл¤ц≥йному процес≥ в ”крањн≥ мають м≥сце ≥ пом≥тн≥ в≥дм≥нност≥ в≥д монетаристськоњ схеми, зумовлен≥ перех≥дним характером нашоњ економ≥ки та особливост¤ми процесу њњ ринковоњ трансформац≥њ. ÷≥ в≥дм≥нност≥ можна сформулювати так:
1) надм≥рне зат¤гуванн¤ ≥нфл¤ц≥йного процесу на досить високому р≥вн≥ (близько 20% за р≥к) без в≥дчутного стимулюючого впливу на економ≥чне зростанн¤, внасл≥док чого ≥нфл¤ц≥¤ набула форми стагфл¤ц≥њ;
2) анти≥нфл¤ц≥йна державна пол≥тика супроводжуЇтьс¤ поглибленн¤м плат≥жноњ кризи, ¤ка перетворюЇтьс¤ в самост≥йний чинник руйн≥вного впливу на економ≥ку ≤ примушуЇ органи монетарноњ пол≥тики систематично вносити в нењ в≥дпов≥дн≥ корективи, що робить анти≥нфл¤ц≥йну пол≥тику недостатньо посл≥довною та ефективною.