"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

7.6. √–ќЎќ¬ќ- –≈ƒ»“Ќј ѕќЋ≤“» ј ” –јѓЌ» ¬ ѕ≈–≈’≤ƒЌ»… ѕ≈–≤ќƒ ” —¬≤“Ћ≤ ћќЌ≈“ј–»—“—№ ќѓ “≈ќ–≤ѓ
√рошово-кредитна пол≥тика ”крањни в перех≥дний пер≥од пройшла складний, звивистий шл¤х розвитку, про що вже йшлос¤ в розд≥л≥ 4. «араз зробимо спробу оц≥нити характер њњ на окремих етапах розвитку п≥д кутом зору в≥дпов≥дност≥ основним положенн¤м кейнс≥анськоњ та монетаристськоњ концепц≥й. Ќа першому етап≥ (1991-1994рр.) п≥дходи до вир≥шенн¤ завдань економ≥чноњ пол≥тики в ”крањн≥ мали переважно кейнс≥анський укл≥н. Ќа цьому етап≥ вир≥шальну роль у прийн¤тт≥ владними структурами економ≥чних р≥шень в≥д≥гравали поточн≥, переважно короткостроков≥, ц≥л≥, що визначалис¤ в основному пол≥тичними чи соц≥альними м≥ркуванн¤ми. ƒовгостроков≥, стратег≥чн≥ ц≥л≥ (стаб≥л≥зац≥¤ ц≥н, макроеконом≥чна стаб≥л≥зац≥¤, забезпеченн¤ економ≥чного зростанн¤, п≥двищенн¤ зайн¤тост≥ тощо) в≥дсувалис¤ на другий план. Ќав≥ть перех≥д до ринковоњ економ≥ки ≥ запровадженн¤ ринкових метод≥в господарюванн¤, проголошен≥ ¤к стратег≥чна ц≥ль економ≥чноњ пол≥тики, найчаст≥ше не враховувалис¤ при прийн¤тт≥ тактичних р≥шень. ÷е ви¤вл¤лос¤ в надм≥рному втручанн≥ орган≥в державного управл≥нн¤ в господарськ≥ процеси, в переважно "ручному" управл≥нн≥ вир≥шенн¤м конкретних економ≥чних завдань, зам≥сть того, щоб швидше створити ринковий механ≥зм економ≥чного розвитку ≥ забезпечити його функц≥онуванн¤ на засадах саморегулюванн¤. “акий п≥дх≥д зумо-
влював надто пов≥льний переб≥г ринкових реформ в ”крањн≥, спри¤в поглибленню економ≥чноњ кризи.
” цей пер≥од ¤вно -переб≥льшувалас¤ роль та можливост≥ держави в регулюванн≥ економ≥ки, переоц≥нювалис¤ можливост≥ ф≥скально-бюджетного механ≥зму у вир≥шенн≥ вс≥х соц≥ально-економ≥чних завдань - тактичних ≥ стратег≥чних, доводилась доц≥льн≥сть ≥ ефективн≥сть пр¤мого втручанн¤ державних орган≥в в економ≥чн≥ процеси. ќск≥льки так≥ методи управл≥нн¤ економ≥кою в нових умовах не спрацьовували, економ≥чне житт¤ крањни ви¤вилос¤ некерованим ≥ опинилос¤ у вкрай складному становищ≥: ринки розбалансован≥, державн≥ ф≥нанси п≥д≥рван≥, бюджет непом≥рно деф≥цитний, сфера об≥гу переповнена зайвими грошима, виробництво швидко скорочувалос¤.
 ейнс≥анський п≥дх≥д про¤вл¤вс¤ також у ставленн≥ до ≥нфл¤ц≥њ. ≤нфл¤ц≥йна загроза ¤вно недооц≥нювалас¤. ≈м≥с≥¤ грошей широко використовувалас¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ вс≥х поточних потреб, ¤к≥ не були передбачен≥ державним бюджетом, та дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту.
” русл≥ кейнс≥анського п≥дходу були ≥ конкретн≥ заходи в монетарн≥й пол≥тиц≥ - жорстка ф≥ксац≥¤ валютного курсу в 1993-1994рр., переважне використанн¤ адм≥н≥стративно-обмежувальних монетарних ≥нструмент≥в (висока норма обов'¤зкового резервуванн¤ та част≥ њњ зм≥ни, пр¤ме обмеженн¤ кредитноњ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в - через установленн¤ кредитних стель, обмеженн¤ доступу банк≥в до централ≥зованих кредитних ресурс≥в тощо).
« 1994 р. в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ в≥дбулис¤ де¤к≥ зм≥ни, особливо в монетарн≥й сфер≥, а саме:
* в загальноеконом≥чн≥й пол≥тиц≥ був проголошений курс на макроеконом≥чну стаб≥л≥зац≥ю, на прискоренн¤ ринкових реформ та формуванн¤ ринкового механ≥зму функц≥онуванн¤ економ≥ки;
* у ф≥скально-бюджетн≥й пол≥тиц≥ визнавалос¤ за необх≥дне переор≥Їнтуватис¤ на подоланн¤ бюджетного деф≥циту ≥ послабленн¤ деф≥цитного ф≥нансуванн¤ економ≥ки, зменшенн¤ податкового тиску ≥ переведенн¤ суб'Їкт≥в господарюванн¤ на засади самоф≥нансуванн¤;
* у грошово-кредитн≥й пол≥тиц≥ було вз¤то курс на подоланн¤ г≥пер≥нфл¤ц≥њ, л≥берал≥зац≥ю кредитного та валютного ринк≥в, формуванн¤ ринку ц≥нних папер≥в, в≥дмежуванн¤ ем≥с≥йного механ≥зму ЌЅ” в≥д бюджетного механ≥зму ≥ скороченн¤ ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥циту за рахунок сеньйоражу.
”с≥ ц≥ зм≥ни б≥льше в≥дпов≥дали монетаристському п≥дходу, н≥ж кейнс≥анському. ѕроте подальший розвиток под≥й показав, що досить посл≥довно дотримувалос¤ проголошеного курсу лише монетарне кер≥вництво крањни, передус≥м ЌЅ”. ” загальноеконом≥чн≥й та ф≥скально-бюджетн≥й пол≥тиц≥ суттЇвих зм≥н у б≥к посиленн¤ засад ринкового саморегулюванн¤ не в≥дбулос¤.
“ому Ї п≥дстави вважати, що на другому етап≥ перех≥дного пер≥оду, що розпочавс¤ з 1994р., економ≥чна пол≥тика в ”крањн≥ проводилас¤ на дуальних засадах - кер≥вництво реальноњ економ≥ки та ф≥скально-бюджетноњ сфери зд≥йснювалос¤ б≥льше в русл≥ кейнс≥анських п≥дход≥в, а кер≥вництво монетарноњ сфери - у русл≥ монетаристських п≥дход≥в. “акий дуал≥зм негативно вплинув на х≥д ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки, на стан макроеко-ном≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ та оздоровленн¤ державних ф≥нанс≥в, поглибив розрив м≥ж секторами реальноњ економ≥ки та грошово-кредитним. јдже механ≥зм ринковоњ саморегул¤ц≥њ економ≥ки ¤к неминуча передумова монетаристських ≥дей грошово-кредитного регулюванн¤, не був створений. ÷е ≥стотно знизило результативн≥сть анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики, обмежило њњ позитивн≥ насл≥дки переважно монетарною сферою.
ќр≥Їнтац≥¤ грошово-кредитноњ пол≥тики в ”крањн≥ на монетари-стськ≥ п≥дходи економ≥чного регулюванн¤ про¤вилас¤ в багатьох д≥¤х ≥ р≥шенн¤х Ќац≥онального банку. ÷е насамперед перех≥д до жорсткоњ грошово-кредитноњ пол≥тики та ор≥Їнтац≥¤ њњ на регулюванн¤ грошовоњ маси в оборот≥ в≥дпов≥дно до динам≥ки обс¤гу ¬¬ѕ. «вичайно, мова не йде про дотриманн¤ ЌЅ” "грошового правила" ћ. ‘р≥дмана, дл¤ цього ще не було достатн≥х передумов, проте ор≥Їнтац≥¤ динам≥ки пропозиц≥њ грошей на динам≥ку ¬¬ѕ досить ч≥тко в≥дпов≥даЇ п≥дходам сучасних монетарист≥в.
як адекватну монетаристськ≥й концепц≥њ можна оц≥нити посл≥довну ор≥Їнтац≥ю ЌЅ” на утвердженн¤ своЇњ самост≥йност≥ в проведенн≥ монетарноњ пол≥тики, збереженн¤ незалежност≥ в≥д орган≥в виконавчоњ влади, л≥берал≥зац≥ю кредитного ≥ валютного ринк≥в, запровадженн¤ режиму плаваючого валютного курсу, розвиток ринку ц≥нних папер≥в, на посиленн¤ рол≥ суто економ≥чних ≥нструмент≥в грошово-кредитного регулюванн¤ тощо. ѕозитивними насл≥дками такоњ пол≥тики ЌЅ” стали:
* поступове (прот¤гом 1994-1995 pp.) зниженн¤ ≥нфл¤ц≥њ з г≥-первисокого (10 260% в 1993 р.) до пом≥рного (139% в 1996р.) р≥вн¤;
* пом≥тна стаб≥л≥зац≥¤ валютного курсу гривн≥;
* формуванн¤ авторитету ЌЅ” ¤к органу монетарного управл≥нн¤ серед украњнських та м≥жнародних банк≥в та ≥нших ф≥нансових структур;
* утвердженн¤ самост≥йного статусу ЌЅ” серед орган≥в державного управл≥нн¤ економ≥кою.
ўоб реал≥зувати ц≥- дос¤гненн¤ в грошово-кредитн≥й сфер≥ ≥ вивести економ≥ку з≥ стану тривалоњ стагнац≥њ, потр≥бно прискорити формуванн¤ ринкового механ≥зму функц≥онуванн¤ економ≥ки ”крањни. “≥льки за ц≥Їњ умови можна буде довести, що результативн≥сть монетаристських п≥дход≥в не обмежуЇтьс¤ лише грошово-кредитною сферою, а й про¤вл¤Їтьс¤ у сфер≥ реальноњ економ≥ки. ј також б≥льш ефективно використати рекомендац≥њ представник≥в обох напр¤м≥в сучасноњ монетаристськоњ теор≥њ, що формуютьс¤ на засадах кейнс≥ансько-неокласичного синтезу.