"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

9.3. ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ћ≈∆≤  –≈ƒ»“”. ¬«ј™ћќ«¬'я«ќ   –≈ƒ»“” ≤ √–ќЎ≈…
ѕитанн¤ про меж≥ кредиту Ї в≥дносно новим у теоретичних досл≥дженн¤х кредиту, мало вивченим ≥ досить сп≥рним. ќдн≥ автори взагал≥ не говор¤ть про меж≥ кредиту, а розгл¤дають лише законом≥рност≥ його руху ≥ принципи кредитуванн¤. ≤нш≥ не просто погоджуютьс¤ з на¤вн≥стю об'Їктивних меж розвитку кредиту, а й нал≥чують њх таку велику к≥льк≥сть, ¤ка ≥стотно ускладнюЇ розум≥нн¤ економ≥чноњ сутност≥ цього ¤вища ≥ його практичного значенн¤. Ќер≥дко говор¤ть про економ≥чн≥, часов≥, просторов≥, зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥, макро- та м≥кроеконом≥чн≥, ¤к≥сн≥ ≥ к≥льк≥сн≥, перерозпод≥льн≥, ем≥с≥йн≥ та ≥нш≥ меж≥ кредиту. “акий р≥зноб≥й думок з цього приводу можна по¤снити низьким р≥внем досл≥дженн¤ самоњ сутност≥ кредиту та недостатн≥м усв≥домленн¤м об'Їктивного характеру його руху та рол≥ у в≥дтворювальному процес≥.
Ќасамперед сл≥д ч≥тко визначити саме пон¤тт¤ меж: кредиту. ѕ≥д н≥ш ми розум≥Їмо такий р≥вень розвитку кредитних в≥дносин в народному господарств≥, за ¤кого попит ≥ пропозиц≥¤ на кредит балансуютьс¤ при збереженн≥ стаб≥льноњ, пом≥рноњ, доступноњ дл¤ переважноњ б≥льшост≥ нормально працюючих позичальник≥в, процентноњ ставки. ≤ншими словами, реальний попит на позичков≥ кошти, ¤кий пред'¤вл¤ють економ≥чн≥ суб'Їкти - учасники в≥дтворювального процесу при нормальн≥й ставц≥ банк≥вського процента, Ї к≥льк≥сним виразом меж≥ нарощуванн¤ пропозиц≥њ позичок з боку кредитор≥в, передус≥м банк≥в. «а такого п≥дходу динам≥ка банк≥вського процента стаЇ основним показником дотриманн¤ чи порушенн¤ меж кредиту. якщо р≥вень банк≥вського процента швидко зростаЇ чи надм≥рно високий, це св≥дчить про недостатню пропозиц≥ю кредиту, недостатнЇ задоволенн¤ реальних потреб економ≥чних суб'Їкт≥в у позичкових коштах, про недокредитуванн¤ економ≥ки, а отже - про порушенн¤ меж кредиту з боку њх "незаповненн¤". ≤ навпаки, ¤кщо р≥вень банк≥вського процента надто низький, чи швидко ≥ тривалий час знижуЇтьс¤, це св≥дчить про надм≥рну пропозиц≥ю кредиту, випереджаюче зростанн¤ њњ пор≥вн¤но з реальним попитом, про перекредитуванн¤ економ≥ки, тобто про порушенн¤ меж кредиту в б≥к њх "переповненн¤".
ѕов'¤зуванн¤ меж кредиту з ринковим механ≥змом його руху, зокрема з обс¤гом реального попиту на кредит, надаЇ цьому ¤вищу б≥льшоњ об'Їктивност≥ в теоретичному план≥ ≥ б≥льшоњ значущост≥ - у практичному. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що розм≥ри меж кредиту визначаютьс¤ повед≥нкою суб'Їкт≥в грошового ринку, а не суб'Їктивними оц≥нками анал≥тик≥в чи державних орган≥в. яким би заниженим чи недостатн≥м не видававс¤ њм фактичний р≥вень кредитуванн¤ економ≥ки, розширювати його недоц≥льно, ¤кщо не зростаЇ реальний попит на позички. —проби в цих умовах п≥двищити р≥вень кредитуванн¤ економ≥ки п≥д тиском суб'Їктивних оц≥нок та вимог неминуче призведуть до по¤ви в оборот≥ зайвих плат≥жних засоб≥в, що негативно вплине на економ≥чну ситуац≥ю на окремих п≥дприЇмствах та в економ≥ц≥ в ц≥лому.
Ѕ≥льше того, регулюванн¤ ставки банк≥вського процента, ¤кий Ї важливим ≥нструментом грошово-кредитноњ пол≥тики центрального банку, стаЇ ключовим важелем формуванн¤ економ≥чноњ меж≥ кредиту та забезпеченн¤ њњ дотриманн¤ з боку банк≥вськоњ системи. якщо центральний банк проводить пол≥тику зниженн¤ процента (здешевленн¤ кредиту), то попит на позички зростатиме, а межа кредиту - розширюватиметьс¤. ≤ навпаки, ¤кщо проводитиметьс¤ пол≥тика подорожчанн¤ кредиту, то попит на позички буде зменшуватис¤, а межа кредиту - звужуватис¤.
” такому розум≥нн≥ меж≥ кредиту набувають суто економ≥чного зм≥сту, оск≥льки вони формуютьс¤ п≥д впливом економ≥чних ≥нтерес≥в (попиту) юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б - суб'Їкт≥в грошового ринку. √оворити ще про ¤к≥сь нееконом≥чн≥ аспекти ц≥Їњ проблеми - часов≥ чи просторов≥, на наш погл¤д, немаЇ достатн≥х п≥дстав.
–азом з тим сама економ≥чна межа може розгл¤датис¤ в к≥лькох аспектах:
- залежно в≥д певного р≥вн¤ економ≥чноњ системи - ¤к м≥к-роеконом≥чна ≥ макроеконом≥чна меж≥ кредиту;
- залежно в≥д призначенн¤ можна говорити про к≥льк≥сну ≥ ¤к≥сну меж≥ кредиту.
ћ≥кроеконом≥чн≥ меж≥ кредиту визначають обс¤ги попиту на кредит окремих позичальник≥в - юридичних чи ф≥зичних ос≥б. ¬они формуютьс¤ п≥д впливом к≥лькох економ≥чних чинник≥в:
* динам≥ки ринковоњ ставки позичкового процента;
* характеру коливанн¤ потреби позичальника в основному й оборотному кап≥тал≥;
* стану забезпеченост≥ позичальника власним кап≥талом та ефективност≥ його використанн¤;
* ефективност≥ та окупност≥ проект≥в, на реал≥зац≥ю ¤ких позичаютьс¤ кошти.
ѕерший ≥з цих чинник≥в - динам≥ка процентноњ ставки - сп≥льний дл¤ вс≥х м≥кроеконом≥чних суб'Їкт≥в кредитного ринку, однаково впливаЇ на попит на позички кожного з них. –ешта чинник≥в у кожного позичальника може ≥стотно р≥знитис¤ ¤к за њх набором, так ≥ за потужн≥стю д≥њ. «окрема, в одних п≥дприЇмств у даний момент попит на позички може спричинюватис¤ сезонним зростанн¤м виробничих затрат (с≥льське господарство) чи сезонним накопиченн¤м товарних запас≥в (оптова торг≥вл¤), а в ≥нших - у цей час сезонних запас≥в чи затрат немаЇ, зате реал≥зуютьс¤ велик≥ ≥нвестиц≥йн≥ проекти, дл¤ ф≥нансуванн¤ ¤ких вони потребують довгострокових позичок.
–озширенн¤ м≥кроеконом≥чних меж кредиту, ¤к реального попиту на позички незалежно в≥д чинник≥в, що його зумовили, повинно супроводжуватис¤ в≥дпов≥дним нарощуванн¤м пропозиц≥њ позичок. “аке нарощуванн¤ забезпечуЇтьс¤ насамперед зб≥льшенн¤м банк≥вського кредитуванн¤, а також розширенн¤м м≥жгосподарського кредитуванн¤, що оформл¤Їтьс¤ комерц≥йними вексел¤ми. якщо ж з ¤кихось причин не в≥дбудетьс¤ розширенн¤ банк≥вського та комерц≥йного кредитуванн¤ п≥дприЇмства, то позичальники не зможуть нормально виконувати своњ виробнич≥ плани: у них не буде достатн≥х кошт≥в, щоб забезпечити виробництво матер≥альними ресурсами, оплатити робочу силу та погасити боргов≥ зобов'¤занн¤ тощо. Ќеминуче упов≥льнитьс¤ оборот кап≥талу, зниз¤тьс¤ темпи в≥дтворенн¤. ¬ одних п≥дприЇмств сформуютьс¤ значн≥ суми простроченоњ кредиторськоњ заборгованост≥, а в ≥нших - деб≥торськоњ заборгованост≥. ≈коном≥ку крањни вражаЇ так звана плат≥жна криза. ѕро це переконливо св≥дчить украњнська д≥йсн≥сть 1995-2000 pp. ѕ≥сл¤ того ¤к Ќац≥ональний банк ”крањни заради стаб≥л≥зац≥њ гривн≥ став обмежувати кредитну д≥¤льн≥сть комерц≥йних банк≥в (високою ставкою обл≥кового процента, високою нормою обов'¤зкового резервуванн¤ тощо), почали пом≥тно зростати неплатеж≥ у вигл¤д≥ простроченоњ кредиторськоњ ≥ деб≥торськоњ заборгованост≥. Ќа початку 2000 р. загальний обс¤г кредиторськоњ заборгованост≥ перевищив 250,0 млрд грн., а деб≥торськоњ - 180,0 млрд грн., перевищивши р≥чний обс¤г ¬¬ѕ у 5 та в 4 рази в≥дпов≥дно.
ѕроте м≥кроеконом≥чн≥ меж≥ кредиту можуть порушуватис¤ ≥ з ≥ншого боку - коли обс¤г позичок (банк≥вських та комерц≥йних) перевищуЇ реальний,.попит на кредит у позичальник≥в. “аке порушенн¤ цих меж кредиту може спричинюватис¤:
* надто л≥беральними умовами банк≥вського кредитуванн¤, коли банки надають позички на перше проханн¤, не дотримуючись належним чином принцип≥в кредитуванн¤;
* дов≥льним залученн¤м економ≥чними суб'Їктами в оборот додаткових кошт≥в через механ≥зми внутр≥шньогосподарського кредитуванн¤: через використанн¤ незабезпечених вексел≥в (ф≥нансових, товариських), залученн¤ в оборот простроченоњ кредиторськоњ заборгованост≥;
* несвоЇчасними розрахунками за некомерц≥йними платежами: у бюджет, у позабюджетн≥ фонди, по зароб≥тн≥й плат≥ тощо;
* надм≥рним залученн¤м кошт≥в на грошовому ринку за допомогою ≥нших ≥нструмент≥в (випуск обл≥гац≥й, випуск банк≥вських вексел≥в тощо).
ѕеревищенн¤ в масовому пор¤дку м≥кроеконом≥чних меж кредиту (перекредитуванн¤) призводить до не менш загрозливих насл≥дк≥в, н≥ж недокредитуванн¤. «а рахунок надм≥рного залученн¤ позичкових кошт≥в п≥дприЇмства будуть створювати п≥двищен≥ запаси, покривати нерац≥ональн≥ затрати, збитки, провокувати неефективн≥ ≥нвестиц≥њ тощо. –езультатом цього неминуче стане упов≥льненн¤ процесу в≥дтворенн¤, зниженн¤ ефективност≥ виробництва, що гальмуватиме розвиток економ≥ки.
≤ншими словами, лише при оптимальному дотриманн≥ м≥кроеконом≥чних меж кредиту, коли виключаЇтьс¤ ¤к недокредитуванн¤, так ≥ перекредитуванн¤ позичальник≥в, вплив кредиту на економ≥ку буде найефективн≥шим.
—в≥това практика кредитного регулюванн¤ виробила ≥нструменти, за допомогою ¤ких можливо забезпечити дотриманн¤ м≥кроеконом≥чних меж кредиту. ÷е, по-перше, загальновизнан≥ принципи кредитуванн¤, ¤к≥ були розгл¤нут≥ у п≥дрозд≥л≥ 8.3, та оц≥нка кредитоспроможност≥ позичальника. ѕо-друге, це регулюванн¤ ставки банк≥вського процента з тим, щоб забезпечити доступ до позичкового фонду вс≥м кредитоспроможним позичальникам. ѕо-третЇ, це механ≥зм регулюванн¤ банк≥вськоњ л≥кв≥дност≥ (реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в центральним банком, ринок м≥жбанк≥вського кредиту, зм≥на норм обов'¤зкового резервуванн¤). ѕо-четверте, це механ≥зм вексельного об≥гу, ¤кий спри¤Ї розвитку комерц≥йного кредиту. «а допомогою цих ≥нструмент≥в банк≥вська система може оперативно зб≥льшити чи зменшити кредитуванн¤ економ≥чних суб'Їкт≥в до њх кредитних м≥кромеж.
ћ≥кроеконом≥чна межа кредиту потенц≥йно ≥снуЇ у кожного економ≥чного суб'Їкта, проте реально вона ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки тод≥, коли в≥н звертаЇтьс¤ на грошовий ринок за позичкою. “ому ск≥льки Ї в даний момент позичальник≥в, ст≥льки ≥снуЇ ≥ндив≥дуальних м≥кромеж кредиту. ¬сю сукупн≥сть њх можна розгл¤дати ¤к одну макроеконом≥чну межу кредиту, ¤ка визначаЇ об'Їктивний обс¤г кредитних вкладень у народне господарство в ц≥лому. ѕроте макроеконом≥чна межа кредиту Ї не простою механ≥чною сумою багатьох м≥кромеж, а маЇ в≥дносну самодостатн≥сть ≥ формуЇтьс¤ п≥д впливом додаткових загальноеконом≥чних чинник≥в, таких ¤к:
- обс¤ги ≥ темпи зростанн¤ ¬¬ѕ;
- структура ≥ р≥вень розвитку ф≥нансовоњ системи ≥ стан державних ф≥нанс≥в;
- ц≥л≥ ≥ методи державноњ грошово-кредитноњ пол≥тики;
- розвиток ринкових в≥дносин тощо.
ќбс¤ги ≥ темпи зростанн¤ ¬¬ѕ пр¤мо пропорц≥йно впливають на макроеконом≥чну межу кредиту, оск≥льки в≥дпов≥дно до цього зростанн¤ зб≥льшуютьс¤ запаси ≥ затрати, ≥нвестиц≥њ, ≥нш≥ потреби в кап≥тал≥. ƒл¤ задоволенн¤ цих потреб необх≥дн≥ додатков≥ позичков≥ кошти. ѕроте ц¤ залежн≥сть може бути ≥стотно деформована д≥Їю ≥нших чинник≥в. “ак, ¤кщо в структур≥ ф≥нансовоњ системи важливе м≥сце займаЇ власний кап≥тал п≥дприЇмств ≥ його роль зростаЇ, а стан державних ф≥нанс≥в даЇ змогу скорочувати р≥вень оподаткуванн¤ п≥дприЇмств, то додаткова потреба в кап≥тал≥ може бути задоволена за рахунок використанн¤ власних кошт≥в, без залученн¤ позичкового кап≥талу ≥ макромежа кредиту не розширитьс¤ чи розширитьс¤ меншою м≥рою, н≥ж зросте ¬¬ѕ. ≤ навпаки, ¤кщо в базовому пер≥од≥ (до зростанн¤ ¬¬ѕ) економ≥ка була недокредитована, то в новому пер≥од≥ макромежа кредиту зросте не т≥льки в м≥ру зростанн¤ обс¤гу ¬¬ѕ, а й на обс¤г "невикористаноњ" меж≥ кредиту в попередньому пер≥од≥. ѕро можлив≥сть ≥стотних розходжень у динам≥ц≥ ¬¬ѕ та кредитних вкладень св≥дчить досв≥д ”крањни 1995-1999 pp. (табл. 9.1).
як видно з даних таблиц≥, динам≥ка кредитних вкладень комерц≥йних банк≥в мала протилежну спр¤мован≥сть пор≥вн¤но з динам≥кою ¬¬ѕ у пор≥вн¤нних ц≥нах та ≥стотно в≥дхил¤лась в≥д динам≥ки ¬¬ѕ у фактичних ц≥нах.
ќсобливу роль у формуванн≥ макромеж≥ кредиту ¤к об'Їктивноњ потреби в ньому в≥д≥граЇ грошово-кредитна пол≥тика. ѕередус≥м
мал. 62

вона активно впливаЇ на динам≥ку процентноњ ставки, п≥д тиском ¤коњ, ¤к зазначалос¤ на початку цього розд≥лу, перебуваЇ реальний попит на кредит. ѕо-друге, грошово-кредитна пол≥тика центрального банку визначаЇ динам≥ку маси грошей в оборот≥, на баз≥ ¤коњ формуютьс¤ кредитн≥ ресурси банк≥вськоњ системи, њњ здатн≥сть задовольнити зростаючий попит на позичковий кап≥тал.
Ќормальне задоволенн¤ цього попиту спри¤Ї економ≥чному зростанню, а отже - розширенню об'Їктивноњ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту в подальших в≥дтворювальних циклах.
” зв'¤зку з цим постаЇ питанн¤ про роль моб≥л≥зованих банками ресурс≥в ¤к макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту. ƒе¤к≥ досл≥дники вважають, що ¤краз обс¤ги цих ресурс≥в, а не реальн≥ потреби економ≥чних суб'Їкт≥в у позичкових коштах, можуть визначати макромежу кредиту, оск≥льки не можна видати в кредит кошт≥в б≥льше, н≥ж Ї в на¤вност≥. ѕроте в даному раз≥, коли мова йде про макроеконом≥чну межу ≥ про банк≥вську систему в ц≥лому, цей досить лог≥чний аргумент Ї недостатн≥м.
ѕо-перше, в оборот≥ може бути зайва маса грошей, спроможна спричинити надм≥рний запас кредитних ресурс≥в у банках ≥ поза банками. якщо весь цей запас вважати об'Їктивною межею кредиту ≥ спр¤мувати в нов≥ позички, це неминуче спровокуЇ знец≥ненн¤ грошей, ≥нфл¤ц≥ю.
ѕо-друге, банк≥вська система виконуЇ ем≥с≥йну функц≥ю ≥ потенц≥йно спроможна в будь-¤кий час зб≥льшити масу грошей в оборот≥ та приростити запас кредитних ресурс≥в банк≥в. ≤ ¤кщо вона не буде ор≥Їнтуватис¤ в ц≥й функц≥њ на ¤кусь зовн≥шню межу чи критер≥й, то неминуче перекредитуЇ економ≥ку з ус≥ма негативними насл≥дками, про ¤к≥ йшлос¤ вище. “акою межею може бути лише реальний попит економ≥чних суб'Їкт≥в на позичков≥ кошти.
ѕо-третЇ, кредитн≥ ресурси ≥снують не т≥льки в грошов≥й форм≥, а й у натуральн≥й, забезпечують комерц≥йне кредитуванн¤. ¬они перебувають поза банками ≥ не включаютьс¤ в њх ресурси, що теж робить неприйн¤тним "ресурсний" п≥дх≥д до визначенн¤ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту.
ѕо-четверте, своњ в≥льн≥ резерви (кредитн≥ ресурси) банки не завжди можуть над≥йно ≥ виг≥дно розм≥стити в позички через низьку кредитоспроможн≥сть позичальник≥в, низький р≥вень позичкового процента тощо ≥ змушен≥ розм≥щувати њх в некредитн≥ активи чи нав≥ть на м≥жнародних ринках. ÷е Ї п≥дтвердженн¤м того, що реальн≥ потреби в кредит≥ Ї меншими в≥д кредитних ресурс≥в банк≥вськоњ системи ≥ б≥льш об'Їктивною межею кредиту, н≥ж обс¤г ресурс≥в.
ѕон¤тт¤ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту - суто абстрактне. “ому к≥льк≥сно визначити њњ обс¤г та використати дл¤ орган≥зац≥њ кредитуванн¤ ¤к обмежувальний чинник практично неможливо. ƒати оц≥нку того, наск≥льки ц¤ межа на практиц≥ дотримуЇтьс¤, можна лише за де¤кими опосередкованими показниками чи процесами, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к критер≥њ такого дотриманн¤. ÷е - динам≥ка ≥ р≥вень ставки позичкового процента; р≥вень ≥ динам≥ка ≥нфл¤ц≥њ; в≥дношенн¤ кредитних вкладень в економ≥ку до обс¤гу ¬¬ѕ та до обс¤гу всього кап≥талу, що Ї в розпор¤дженн≥ економ≥чних суб'Їкт≥в; сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж темпами зростанн¤ банк≥вського кредитуванн¤ господарюючих суб'Їкт≥в та ¬¬ѕ та ≥н.
Ќайб≥льш ун≥версальним ≥з цих критер≥њв дотриманн¤ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту Ї динам≥ка та р≥вень позичкового процента. ѕроте т≥Їю м≥рою, ¤кою в≥н п≥ддаЇтьс¤ регулюючому впливу центрального банку з монетарних та ≥нших "некредит-них" м≥ркувань, цей показник може не досить точно виражати дотриманн¤ меж≥ кредиту (б≥льш детально про цей критер≥й ≥шлос¤ на початку цього розд≥лу).
–≥вень та динам≥ка ≥нфл¤ц≥њ теж певною м≥рою характеризують дотриманн¤ меж≥ кредиту - њх зростанн¤ повинно св≥дчити про перевищенн¤ меж≥ кредиту, а зниженн¤ - про стискуванн¤ кредитуванн¤ до об'Їктивноњ меж≥. ѕроте показник ≥нфл¤ц≥њ може бути про¤вом ≥ ≥нших, некредитних, процес≥в, таких ¤к зм≥на затратност≥ ≥ структури виробництва, зм≥на деф≥цитност≥ бюджету та ≥н. “ому в≥н Ї менш достов≥рним критер≥Їм дотриманн¤ меж≥ кредиту, н≥ж показник р≥вн¤ та динам≥ки процента. ќсобливо ненад≥йним цей показник Ї за умов недокредитуванн¤ економ≥ки, коли центральний банк своњми монетарними заходами знижуЇ ≥нфл¤ц≥ю до невисокого р≥вн¤, а процент залишаЇтьс¤ надто високим. ≤нш≥ з названих вище показник≥в теж досить однобоке характеризують розвиток кредиту ≥ не можуть бути ун≥версальними критер≥¤ми дотриманн¤ макроеконом≥чних меж кредиту. Ќаприклад, в одн≥й крањн≥ в≥дношенн¤ кредитних вкладень банк≥в в економ≥ку до обс¤гу ¬¬ѕ становить 15%, а в друг≥й - 20%. јле це зовс≥м не означаЇ, що в перш≥й крањн≥ економ≥ка недокре-дитована чи в друг≥й - перекредитована. ¬се залежить в≥д об'Їктивноњ макромеж≥ кредиту в кожн≥й ≥з крањн. якщо в перш≥й вона вдв≥ч≥ нижча, н≥ж у друг≥й, то може ви¤витис¤, що при 15% кредит≥в до ¬¬ѕ економ≥ка прокредитована нормально, а при 20% - вона недокредитована.
” питанн≥ про макроеконом≥чну межу кредиту сл≥д розр≥зн¤ти два аспекти:
- ¤кою Ї сама об'Їктивна межа - достатньо розвинутою, широкою чи нерозвинутою, вузькою;
- наск≥льки кредитна практика дотримуЇтьс¤ меж≥, що об'Їктивно склалас¤,- перевищуЇ њњ чи не використовуЇ њњ в повному обс¤з≥ дл¤ забезпеченн¤ економ≥ки позичковими коштами.
Ќайб≥льш спри¤тливою дл¤ розвитку економ≥ки крањни Ї ситуац≥¤, коли межа кредиту Ї добре розвинутою, достатньо широкою, а кредитна практика оптимально дотримуЇтьс¤ ц≥Їњ меж≥, уникаючи надм≥рного перекредитуванн¤ та недокредитуванн¤ економ≥ки.
ƒос≥ ми розгл¤дали меж≥ кредиту ¤к ¤вище к≥льк≥сне, обс¤го-ве. –¤д автор≥в говор¤ть також про ¤к≥сну межу кредиту, ¤ка в≥докремлюЇ цю категор≥ю в≥д ≥нших економ≥чних категор≥й ¤к самост≥йну сутн≥сть. «вичайно, так можна ставити питанн¤, проте його досл≥дженн¤ не сл≥д в≥дривати в≥д к≥льк≥сних меж кредиту. ÷≥ дв≥ меж≥ нерозривно пов'¤зан≥, ≥ њх сл≥д розгл¤дати в Їдност≥. Ќаприклад, ¤кщо к≥льк≥сна межа порушуЇтьс¤ в б≥к перекредитуванн¤ економ≥ки (чи окремого п≥дприЇмства), то частина кредит≥в не буде повернута. ¬они втрат¤ть своњ головн≥ родов≥ ознаки - зворотн≥сть та платн≥сть - ≥ перетвор¤тьс¤ в ≥нше економ≥чне ¤вище - примусове безповоротне ф≥нансуванн¤, а њх ¤к≥сн≥ меж≥ будуть розмит≥. ≤ навпаки, ¤кщо при наданн≥ позичок порушуютьс¤ основн≥ принципи кредитуванн¤, що випливають з родових ознак кредиту, то неминуче буде перекредитуванн¤ п≥дприЇмств, а отже порушенн¤ м≥кромеж, а можливо - ≥ макромеж кредиту.
ѕитанн¤ про взаЇмозв'¤зок кредиту ≥ грошей, њх Їдн≥сть та в≥дм≥нност≥, вже розгл¤далос¤ в розд≥л≥ 8.2. “ут зупинимос¤ лише на взаЇмозв'¤зку кредитуванн¤ з грошовим оборотом.
як зазначалос¤ в розд≥л≥ 2, кредит ¤к економ≥чний процес створюЇ самост≥йн≥ грошов≥ потоки, що Ї складовою Їдиного грошового обороту ≥ пост≥йно взаЇмод≥ють з його ≥ншими потоками - ф≥скально-бюджетними та грошовим об≥гом, обслуговуючи процес сусп≥льного в≥дтворенн¤. ѕроте кредитн≥ потоки займають особливе м≥сце в грошовому оборот≥. «авд¤ки ем≥с≥йн≥й функц≥њ банк≥вськоњ системи через кредитн≥ потоки в оборот "вливаютьс¤" додатков≥ маси грошей, необх≥дн≥ дл¤ розширенн¤ ≥нших його поток≥в. ÷е дуже важлива передумова дл¤ усп≥шного функц≥онуванн¤ всього грошового обороту та економ≥ки в ц≥лому. ѕ≥сл¤ проходженн¤ по вс≥х потоках сукупного обороту грош≥ повертаютьс¤ в кредитн≥ канали ≥ через них вилучаютьс¤ з обороту через погашенн¤ позичок.
≤нтенсивн≥сть ≥ обс¤ги наданн¤ позичок та њх погашенн¤ безпосередньо впливають на масу грошей в оборот≥. якщо ≥нтенсивн≥сть ≥ обс¤ги наданн¤ позичок вищ≥, н≥ж погашенн¤, маса грошей зростатиме, ≥ навпаки. —кладаЇтьс¤ враженн¤, н≥би сам кредит через форму позичок зд≥йснюЇ оборот, ¤кий стаЇ кредитним зам≥сть грошового. “ому де¤к≥ економ≥сти вважають, що кредит у сучасних умовах зам≥нив грош≥, а ринкова економ≥ка з товарно-грошовоњ перетворилас¤ в товарно-кредитну. ѕроте така зам≥на принципово неможлива, грош≥ ≥ кредит залишилис¤ окремими економ≥чними категор≥¤ми з≥ своЇю специф≥чною сутн≥стю ≥ функц≥ональним призначенн¤м. “ому одна з них об'Їктивно неспроможна виконувати функц≥њ та призначенн¤ ≥ншоњ.