"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

7.4. —”„ј—Ќ»… ћќЌ≈“ј–»«ћ я  Ќјѕ–яћ –ќ«¬»“ ”  ≤Ћ№ ≤—Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ
—учасний монетаризм ¤к один з напр¤м≥в економ≥чноњ думки виник у 60-х роках XX ст. у зв'¤зку з пошуком шл¤х≥в подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ, тривале зростанн¤ ¤коњ ставилос¤ за провину економ≥чн≥й пол≥тиц≥, що проводилас¤ за кейнс≥анськими рецептами.  ейнс≥анство сформувалос¤ на меж≥ 20-30-х рок≥в, коли потр≥бно було подолати глибокий спад виробництва та безроб≥тт¤. ј дл¤ цього були придатними будь-¤к≥ способи "накачуванн¤" державою ефективного попиту ¤к через ф≥скально-бюджетну, так ≥ монетарну пол≥тику, незважаючи на можлив≥ ≥нфл¤ц≥йн≥ насл≥дки.
—учасний монетаризм сформувавс¤ в 60-70-т≥ роки, коли особливо загострилас¤ проблема ≥нфл¤ц≥њ, а проблеми безроб≥тт¤ та спаду виробництва в≥д≥йшли на другий план. ¬ир≥шити цю проблему за кейнс≥анськими рецептами було неможливо, потр≥бн≥ були нов≥ п≥дходи.
–азом з тим сучасний монетаризм не Ї принципово новою теор≥Їю. ¬≥н, по сут≥, Ї в≥дродженою й осучасненою неокласичною к≥льк≥сною теор≥Їю. ” процес≥ розвитку ц≥Їњ теор≥њ монетаристи спиралис¤ на кейнс≥анськ≥ досл≥дженн¤ грошового механ≥зму ≥, безумовно, запозичили з нього те, що не суперечило реальн≥й д≥йсност≥. “ому м≥ж сучасним монетаризмом ≥ кейнс≥анством Ї певна наступн≥сть, тим б≥льше, що ≥ саме кейнс≥анство принципово не в≥дкидало к≥льк≥сноњ теор≥њ. якраз останн¤ була методолог≥чним п≥дірунт¤м формуванн¤ обох цих напр¤м≥в, що, безперечно, спри¤тиме њх взаЇмному зближенню.
¬важаЇтьс¤, що формуванн¤ сучасного монетаризму було започатковано виходом у св≥т наукових праць представник≥в "чиказькоњ школи" на чол≥ з ћ. ‘р≥дманом: "ƒосл≥дженн¤ в галуз≥ к≥льк≥сноњ теор≥њ" (за редакц≥Їю ћ. ‘р≥дмана, 1956) та "≤стор≥¤ грошей —получених Ўтат≥в. 1868-1960" (автори ћ. ‘р≥дман та ј. Ўварц, 1963).
Ќайб≥льш вагомими елементами сучасного монетаризму, ¤к≥ стосуютьс¤ теор≥њ грошей та монетарноњ пол≥тики, Ї так≥ положенн¤:
* ”супереч базовому положенню кейнс≥анськоњ теор≥њ, що ринкова економ≥ка внутр≥шньо не збалансована ≥ њњ механ≥зм не здатний до саморегулюванн¤, монетаристи дотримуютьс¤ пр¤мо протилежного погл¤ду - в≥льна ринкова економ≥ка, що базуЇтьс¤ на приватн≥й власност≥, Ї потенц≥йно гармон≥йною, здатною до повного саморегулюванн¤, ¤кщо певн≥ зовн≥шн≥ сили цьому не стануть на завад≥. “ому ¤кщо в реальн≥й д≥йсност≥ в економ≥ц≥ Ї так≥ ¤вища, ¤к пер≥одичн≥ кризи, безроб≥тт¤, ≥нфл¤ц≥¤ тощо, то це результат д≥њ саме таких зовн≥шн≥х сил. «окрема, в назван≥й вище прац≥ "≤стор≥¤ грошей —получених Ўтат≥в. 1868-1960" ћ. ‘р≥дман та ј. Ўварц довели, що св≥това економ≥чна криза 1929- 1933 pp., що розпочалас¤ в —≤Ћј, була спровокована помилковою монетарною пол≥тикою ‘–—, що призвело до надм≥рного скороченн¤ пропозиц≥њ грошей ≥ платоспроможного попиту.
* √рошова сфера у монетарист≥в Ї в≥дносно самост≥йною, в≥докремленою в≥д сфери реальноњ економ≥ки, що означало в≥дродженн¤ "класичноњ дихотом≥њ", ¤ка розгл¤даЇ грошовий механ≥зм ¤к екзогенний щодо економ≥ки. ќск≥льки грошова сфера безпосередньо пов'¤зана з д≥¤льн≥стю держави (через ем≥с≥ю грошей та монетарну пол≥тику), то ¤краз вона не може бути внутр≥шньо збалансованою ≥ Ї потужним джерелом дестаб≥л≥зац≥њ дл¤ сектора реальноњ економ≥ки.
* ќск≥льки головна загроза дестаб≥л≥зац≥њ дл¤ реальноњ економ≥ки виходить з грошовоњ сфери, то останн¤ повинна бути центральним об'Їктом державного регулюванн¤, з тим щоб створити найспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ повноњ реал≥зац≥њ можливостей ринкового механ≥зму саморегулюванн¤. ѕри цьому держава повинна регулювати грошову сферу переважно економ≥чними методами, ўоб максимально виключити пр¤ме втручанн¤ в економ≥чну д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в ринку. ” цю вимогу не вписуютьс¤ ф≥скально-бюджетн≥ методи економ≥чного регулюванн¤ ¤к надто жорстк≥.
“ому монетаристи зосередили основну увагу у своњх досл≥дженн¤х на методах та ≥нструментах монетарноњ пол≥тики.
* јнал≥з динам≥ки грошовоњ маси (пропозиц≥њ грошей) та динам≥ки кризових ¤вищ в економ≥ц≥ —Ўј приблизно за 100 рок≥в, проведений ћ. ‘р≥дманом та ј. Ўварц, незаперечно дов≥в, що ном≥нальний обс¤г ¬¬ѕ перебуваЇ у т≥сн≥шому корел¤ц≥йному зв'¤зку з пропозиц≥Їю грошей, н≥ж з ≥нвестиц≥¤ми та генеруючою њх нормою процента, ¤к≥ визнаютьс¤ кейнс≥анц¤ми вир≥шальним чинником впливу на економ≥ку. ƒинам≥ка ¬Ќѕ, а значить ≥ ц≥н, ч≥тко, т≥льки з де¤ким в≥дставанн¤м, йде за динам≥кою маси грошей в оборот≥. “ому монетаристи знову в центр уваги поставили к≥льк≥сний чинник, ¤кий безпосередньо, а не через процент та ≥нвестиц≥њ, впливаЇ на кон'юнктуру ринку, ц≥ни ≥ виробництво. Ќа ц≥й п≥дстав≥ вони вважали регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей важливим способом попередженн¤ кризових ¤вищ, згладжуванн¤ коливань д≥лового циклу.
* як посл≥довн≥ прихильники к≥льк≥сноњ теор≥њ, монетаристи спираютьс¤ у своњх досл≥дженн¤х на формулу "р≥вн¤нн¤ обм≥ну" ≤. ‘≥шера: ћ*V = –*Q. –≥зниц¤ лише в тому, що ≤. ‘≥шер робить наголос на вплив грошового фактора (к≥лькост≥ грошей) на ц≥ни, а монетаристи - на вплив цього чинника на обс¤г ном≥нального валового продукту. ѕроте ц¤ в≥дм≥нн≥сть не заперечуЇ принциповоњ тотожност≥ њх позиц≥й щодо центрального положенн¤ к≥льк≥сноњ теор≥њ - про вплив к≥лькост≥ грошей на ц≥ни. јдже величина –*Q - це фактично обс¤г валового нац≥онального продукту. “ому р≥вн¤нн¤ обм≥ну можна записати так:
мал. 55

де ¬Ќѕ - ном≥нальний валовий нац≥ональний продукт. јле суть вказаного р≥вн¤нн¤ ≥ взаЇмозв'¤зок його складових в≥д цього не зм≥нюютьс¤.
* ƒосить близькою до к≥льк≥сноњ теор≥њ Ї й позиц≥¤ монетарис-т≥в щодо швидкост≥ грошей та њњ впливу на економ≥чн≥ процеси. ¬они стверджують, що величина V стаб≥льна на коротких часових ≥нтервалах, а зм≥нюЇтьс¤ лише на довготерм≥нових ≥нтервалах, проте зм≥ни ц≥ в≥дбуваютьс¤ плавно ≥ можуть легко передбачатис¤. ÷е дало п≥дстави монетаристам абстрагуватис¤ в≥д чинника V при визначенн≥ впливу M на р≥вень ц≥н на вс≥х часових ≥н-
тервалах, у чому вони повн≥стю сол≥даризуютьс¤ з представниками класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ.
* ѕоставивши в центр свого досл≥дженн¤ к≥льк≥сний фактор (ћ), монетаристи змушен≥ були по-новому сформулювати ≥ "передатний механ≥зм", зв≥вши його до формули: ћ-ѕо-÷, тобто зм≥на к≥лькост≥ грошей (ћ) впливаЇ на попит (ѕо) ≥ через нього на ц≥ни (÷). ÷ей механ≥зм видаЇтьс¤ досить ефективним, оск≥льки тривал≥сть передатного процесу Ї короткою ≥ можлив≥сть впливу на ц≥ни через регулюванн¤ ћ досить висока. ÷е даЇ можлив≥сть оперативно регулювати через пропозиц≥ю грошей збалансован≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку.
ѕроте такий "передатний механ≥зм" маЇ й ≥стотний недол≥к - в≥н обмежуЇтьс¤ лише процесами, що в≥дбуваютьс¤ у сфер≥ обм≥ну ≥ зовс≥м не зач≥паЇ сфери виробництва, ¤ка залишаЇтьс¤ в ньому "чорним ¤щиком". ћ. ‘р≥дман спробував по¤снити той механ≥зм, що скритий у "чорному ¤щику", через портфель актив≥в, ¤кими волод≥ють ус≥ економ≥чн≥ суб'Їкти. ”с≥ власники таких портфел≥в звикають до певноњ структури цих актив≥в, зокрема до сп≥вв≥дношенн¤ грошових запас≥в ≥ запас≥в ≥нших актив≥в (ф≥нансових ≥ неф≥нансових). ≤ ¤кщо пропозиц≥¤ грошей (ћ) зростаЇ, звична структура актив≥в порушуЇтьс¤, ≥ щоб њњ в≥дновити, економ≥чн≥ суб'Їкти будуть б≥льше купувати ≥нших актив≥в, у тому числ≥ матер≥альних, що п≥двищить попит на товарних ринках ≥ стимулюватиме розширенн¤ виробництва. ” кейнс≥анському анал≥з≥ портфель актив≥в включаЇ лише один актив - обл≥гац≥њ, що не даЇ можливост≥ ви¤вити цей шл¤х впливу ћ на виробництво.
* ¬изнавши регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей (ћ) головним напр¤мом регул¤тивного впливу держави на економ≥ку, монетаристи могли, под≥бно до кейнс≥анц≥в, сповзти на ≥нфл¤ц≥йн≥ позиц≥њ. јдже нарощуванн¤ пропозиц≥њ грошей (ћ), у њх трактуванн≥, само по соб≥ приводить до зростанн¤ платоспроможного попиту, що "т¤гне" за собою розширенн¤ ном≥нального ¬Ќѕ. ќстаннЇ може бути ¤к за рахунок зб≥льшенн¤ виробництва реального ¬Ќѕ, так ≥ за рахунок зростанн¤ середнього р≥вн¤ ц≥н, тобто ≥нфл¤ц≥њ.
ўоб виключити таку можлив≥сть, ћ. ‘р≥дман запропонував "грошове правило" довгостроковоњ грошовоњ пол≥тики, за ¤ким держава повинна не намагатис¤ "накачувати" ефективний попит через дов≥льне нарощуванн¤ маси грошей, а п≥дтримувати пом≥рне, пост≥йне зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей пропорц≥йно до середньор≥чних темп≥в зростанн¤ ¬Ќѕ та оч≥куваноњ ≥нфл¤ц≥њ. «г≥дно з цим правилом прир≥ст маси грошей в оборот≥ визначаЇтьс¤ за формулою, ¤ка д≥стала назву "р≥вн¤нн¤ ‘р≥дмана":

мал. 56
де deltaћ- середньор≥чний темп приросту маси грошей, % за тривалий пер≥од;
delta– - середньор≥чний темп оч≥куваноњ ≥нфл¤ц≥њ, %;
deltaT - середньор≥чний темп приросту ном≥нального ¬Ќѕ, %.
–озрахован≥ ћ. ‘р≥дманом на п≥дстав≥ цього правила темпи стаб≥льного зростанн¤ ћ дл¤ —≤Ћј в той пер≥од коливалис¤ в межах 3-5% на р≥к. якби центральний банк —Ўј утримував пропозиц≥ю грошей прот¤гом тривалого часу в цих межах, то середн≥й р≥вень ц≥н залишавс¤ б незм≥нним. ” раз≥ перевищенн¤ цих меж у крањн≥ розпочалос¤ б розкручуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ, а при б≥льш низьких темпах зростанн¤ пропозиц≥њ грошей розпочнетьс¤ дефл¤ц≥¤, скороченн¤ темп≥в зростанн¤ ¬Ќѕ ≥ нав≥ть його зменшенн¤.
ћонетаристи внесли певн≥ корективи в постулати класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ:
* визнали, що на тривалих часових ≥нтервалах V зм≥нюЇтьс¤, що ускладнюЇ зв'¤зок м≥ж ћ≥ – та робить њх динам≥ку непропорц≥йною;
* м≥ж зм≥ною ћ та њњ про¤вом у сфер≥ ц≥н ≥ виробництва ≥снуЇ певний часовий лаг, ¤кий теж ускладнюЇ зв'¤зок м≥ж ћта – ≥ повинен враховуватис¤ в монетарн≥й пол≥тиц≥;
* ц≥ два ¤вища грошового механ≥зму, по сут≥, виключають два постулати к≥льк≥сноњ теор≥њ - пропорц≥йност≥ й однор≥дност≥, ≥ вони зам≥нюютьс¤ постулатом асинхронност≥ в динам≥ц≥ ћ≥ –;
* держава у своњй монетарн≥й пол≥тиц≥ повинна ор≥Їнтуватис¤ не на поточн≥ проблеми, а на перспективн≥ - передус≥м на п≥дтриманн¤ ц≥н на стаб≥льному р≥вн≥.
—учасний монетаризм д≥став широке визнанн¤ в економ≥чн≥й науц≥, а його рекомендац≥њ - в економ≥чн≥й практиц≥. …ого прит¤гувальна сила пол¤гаЇ у такому:
* у введенн≥ жорсткого правила повед≥нки дл¤ держави в грошов≥й сфер≥, що д≥Ї под≥бно до золотого стандарту;
* у простот≥, легкост≥ ≥ над≥йност≥ вир≥шенн¤ надто складних сусп≥льних проблем (послабленн¤ цикл≥чност≥, п≥двищенн¤ р≥вн¤ зайн¤тост≥, подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ тощо) - дл¤ цього достатньо
тримати п≥д жорстким контролем грошову пропозиц≥ю, заборонити будь-¤к≥ в≥льност≥ з боку держави при регулюванн≥ грошовоњ сфери;
* у надто простому способ≥ визначити винуватц¤ тих чи ≥нших економ≥чних та соц≥альних негаразд≥в - ним Ї орган, ¤кий допустив надм≥рне зростанн¤, або надм≥рне скороченн¤ ћ в оборот≥.
* у ¤вних симпат≥¤х монетарист≥в до приватного п≥дприЇмництва, захист≥ його в≥д надм≥рного втручанн¤ з боку держави, пропозиц≥¤х створити дл¤ нього найспри¤тлив≥ш≥ конкурентн≥, ф≥скальн≥, монетарн≥ тощо умови дл¤ розвитку.
–азом з тим, ≥дењ сучасного монетаризму не залишилис¤ застиглими догмами. ¬они пост≥йно п≥ддавалис¤ жорстк≥й критиц≥, а зм≥ни в економ≥чн≥й ситуац≥њ в крањнах «аходу обумовлювали прагненн¤ в≥днайти нов≥ або вдосконалити стар≥ положенн¤ мо-нетаристськоњ теор≥њ, у тому числ≥ ≥ шл¤хом компром≥с≥в м≥ж њњ двома напр¤мами - кейнс≥анством та монетаризмом.