"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

7.5. —”„ј—Ќ»…  ≈…Ќ—≤јЌ—№ ќ-Ќ≈ќ Ћј—»„Ќ»… —»Ќ“≈« ” “≈ќ–≤ѓ √–ќЎ≈…
« позиц≥й ≥сторичного розвитку економ≥чноњ теор≥њ сучасний монетаризм сп≥ткала та ж сама дол¤, що й кейнс≥анство: п≥сл¤ стр≥мкого злету розпочавс¤ пер≥од критичноњ оц≥нки, розчаруванн¤ та спроб удосконаленн¤. ÷е можна по¤снити тим, що по¤ва сучасного монетаризму у його крайньому про¤в≥ (≥де¤ "чиказькоњ школи") була спробою дати в≥дпов≥дь лише на одну локальну проблему економ≥чного розвитку - знайти вих≥д з ≥нфл¤ц≥йного тупика, в ¤кому опинилас¤ кап≥тал≥стична економ≥ка в 60-70-т≥ роки, под≥бно до того ¤к кейнс≥анство шукало в≥дпов≥дь теж на одну локальну проблему, але пов'¤зану з подоланн¤м безроб≥тт¤ та економ≥чного спаду, перед ¤кою опинилос¤ кап≥тал≥стичне сусп≥льство на меж≥ 20-30-х рок≥в. ƒл¤  ейнса ≥ його школи боротьба з ≥нфл¤ц≥Їю не була актуальною, найб≥льше њх ц≥кавила проблема безроб≥тт¤, ≥ вони нав≥ть радили використовувати ≥нфл¤ц≥ю дл¤ вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми. ƒл¤ ‘р≥дмана ≥ його школи так само не дуже актуальною була проблема боротьби з безроб≥тт¤м, њх особливо турбувала ≥нфл¤ц≥¤, ≥ вони дл¤ њњ подоланн¤ радили жорстко обмежити пропозиц≥ю грошей темпами зростанн¤ ¬Ќѕ, заспокоюючи сусп≥льство, що ринковий механ≥зм сам в≥дрегулюЇ економ≥чну р≥вновагу, тобто пропонували пустити вир≥шенн¤ проблеми зайн¤тост≥ на самоплив.  оли економ≥ка зах≥дного св≥ту в 70-80-т≥ роки вийшла на пр¤му поступового р≥вном≥рного зростанн¤ за в≥дсутност≥ високоњ ≥нфл¤ц≥њ, ви¤вилос¤, що актуальн≥ дл¤ кейнс≥анц≥в ≥ монетарист≥в локальн≥ проблеми не просто зникли, а трансформувалис¤ в хрон≥чн≥ та одночасн≥. ≤нфл¤ц≥¤ та безроб≥тт¤ пост≥йно "жевр≥ють" у ринков≥й економ≥ц≥, загрожуючи п≥д≥рвати њњ механ≥зм то в одному, то в ≥ншому напр¤м≥, а то й в обох зразу. ўоб запоб≥гти таким загрозам, ринкову економ≥ку в нових умовах потр≥бно "л≥кувати комплексно" - в≥д можливост≥ сплеску ¤к ≥нфл¤ц≥њ, так ≥ безроб≥тт¤ та стагнац≥њ. Ќ≥ кейнс≥анськ≥, н≥ монетаристськ≥ рецепти в њх чистому вигл¤д≥ дл¤ цього не годилис¤, що й визначило процес взаЇмопроникненн¤ цих ≥дей, формуванн¤ кейнс≥ансько-монетаристського синтезу ¤к нового етапу в розвитку монетари-стськоњ теор≥њ. Ќе вдаючись до розбору конкретних ≥дей окремих економ≥ст≥в, що представл¤ють цей новий напр¤м, зупинимос¤ лише на де¤ких положенн¤х з арсеналу кейнс≥анц≥в та монетарист≥в, ¤к≥ стали загальновизнаними та широко реал≥зуютьс¤ на практиц≥. —ьогодн≥ вже б≥льш≥сть економ≥ст≥в визнають активний вплив к≥льк≥сного фактора (ћ) на переб≥г процес≥в у сфер≥ реальноњ економ≥ки на коротких ≥нтервалах та на р≥вень ц≥н (та ≥нфл¤ц≥ю) - на довготерм≥нових. ¬изнають вони ≥ важливу роль держави в регулюванн≥ економ≥ки, т≥льки дещо по-р≥зному розставл¤ють акценти при визначенн≥ механ≥зму регулюванн¤. ќдн≥ з них б≥льше уваги прид≥л¤ють активному пр¤мому впливу на реальний сектор економ≥ки через механ≥зм ф≥скально-бюджетноњ пол≥тики, що даЇ п≥дстави звинувачувати њх у прихильност≥ до кейнс≥анства. ƒруг≥, не в≥дкидаючи рол≥ ф≥скально-бюджетноњ пол≥тики, перевагу надають монетарному механ≥змов≥ в економ≥чному регулюванн≥, що св≥дчить про б≥льш≥ симпат≥њ њх до монетаризму. ¬одночас ус≥ вони визнають допустим≥сть пом≥рноњ ≥нфл¤ц≥њ, њњ позитивний вплив на розвиток реальноњ економ≥ки та спроможн≥сть центральних банк≥в регулювати пропозиц≥ю грошей (ћ) на адекватному пом≥рн≥й ≥нфл¤ц≥њ р≥вн≥.
ѕредставники обох напр¤м≥в монетаристськоњ теор≥њ погоджуютьс¤ з тим, що зупинити ≥нфл¤ц≥йну сп≥раль важко, що легше њњ попередити, н≥ж пот≥м перебороти. “ому вони Їдин≥ в тому, що кожна крањна мусить виробити таку стратег≥ю монетарноњ пол≥тики, ¤ка не дала б змоги ≥нфл¤ц≥њ вийти з-п≥д контролю. ƒл¤ цього центральн≥ банки повинн≥ мати високий р≥вень самост≥йност≥, а пр≥оритетом його повинно стати дос¤гненн¤ довгострокових стратег≥чних ц≥лей, а не ор≥Їнтац≥¤ на поточн≥ вимоги економ≥чних суб'Їкт≥в чи пол≥тичних структур, ¤кими б гострими потребами вони не обірунтовувалис¤. ўодо зм≥сту таких стратег≥чних ц≥лей, то позиц≥њ окремих досл≥дник≥в розход¤тьс¤: одн≥ пропонують стаб≥л≥зац≥ю ц≥н, ≥нш≥ - стаб≥л≥зац≥ю грошовоњ маси, трет≥ - стаб≥л≥зац≥ю попиту, четверт≥ - стаб≥л≥зац≥ю ном≥нального ¬Ќѕ. јле так≥ розходженн¤ не зач≥пають методолог≥чних засад, Ї нормальним про¤вом творчого п≥дходу до розв'¤занн¤ складноњ економ≥чноњ проблеми.
” зв'¤зку з визнанн¤м пр≥оритетност≥ в монетарн≥й пол≥тиц≥ довгострокових стратег≥чних ц≥лей, актуальност≥ набула проблема опрацюванн¤ загальних правил повед≥нки в грошов≥й сфер≥, ¤кими повинн≥ керуватис¤ органи монетарного управл≥нн¤ у своњй оперативн≥й д≥¤льност≥. ќск≥льки кейнс≥анц≥ б≥льше ор≥Їнтуютьс¤ на проблеми короткотерм≥нового пер≥оду, а монетаристи - довготерм≥нового, розробленн¤ таких правил маЇ спри¤ти вир≥шенню проблем обох пер≥од≥в. «окрема, так≥ правила обмежуватимуть д≥њ монетарноњ влади щодо надто в≥льного повороту "штурвала економ≥чного корабл¤" п≥д впливом поточних под≥й, ¤к≥ нер≥дко оц≥нюютьс¤ суто суб'Їктивно. ÷ей "корабель" буде б≥льш пр¤мол≥н≥йно рухатис¤ до стратег≥чних ц≥лей.
” процес≥ полем≥ки щодо необх≥дност≥ таких правил монетаристи погодилис¤ зб≥льшити њх гнучк≥сть ≥ розширити меж≥ дл¤ того, щоб монетарна влада мала б≥льше простору дл¤ маневру при оперативному реагуванн≥ на де¤к≥ непередбачуван≥ под≥њ.  ейнс≥анц≥, у свою чергу, погодилис¤ з доц≥льн≥стю розробленн¤ "загальних правил" у такому трактуванн≥.
Ѕ≥льш≥сть економ≥ст≥в сход¤тьс¤ на тому, що визначенн¤ стратег≥чних ц≥лей та ч≥ткого "коридору" руху до них буде заспок≥йливо д≥¤ти на економ≥чних суб'Їкт≥в, зменшувати њхн≥ негативн≥ оч≥куванн¤ щодо повед≥нки ц≥н, курсу та процента ≥ цим спри¤ти дос¤гненню р≥вноваги на грошовому ринку.
Ѕагато сп≥льного дос¤гнуто вже ≥ в п≥дходах до використанн¤ ≥нструмент≥в монетарного регулюванн¤. —учасна монетарна практика базуЇтьс¤, власне, на рекомендац≥¤х ¤к кейнс≥анц≥в, так ≥ монетарист≥в. “ак, операц≥њ на в≥дкритому ринку, що найб≥льш безпосередньо впливають на пропозиц≥ю грошей (ћ), ірунтуютьс¤ на монетаристських рецептах проведенн¤ грошово-кредитноњ пол≥тики, а процентна пол≥тика, ¤ка б≥льш т≥сно пов'¤зана з ≥нвестиц≥йними процесами, - на кейнс≥анських рецептах. ѕроте ¤к одн≥, так ≥ друг≥ вживаютьс¤ в практичн≥й д≥¤льност≥ центральних банк≥в з регулюванн¤ монетарноњ сфери. ѕроцентна пол≥тика та операц≥њ в≥дкритого ринку вважаютьс¤ класичними ≥нструментами грошово-кредитноњ пол≥тики ≥ в цьому статус≥ вв≥йшли в б≥льш≥сть публ≥кац≥й з монетаристськоњ теор≥њ, у тому числ≥ в навчальну л≥тературу.
—пираючись на рекомендац≥њ, що синтезують ≥дењ монетарист-ськоњ та кейнс≥анськоњ шк≥л, сучасна регул¤тивна практика досить ефективно поЇднуЇ свою прихильн≥сть довгостроковим ц≥л¤м економ≥чного розвитку, що походить з монетаристських ≥дей, з обережним застосуванн¤м регулююючих заход≥в держави на короткотерм≥нових ≥нтервалах, зокрема в межах економ≥чного циклу. якраз тому «аходу вдалос¤ уникнути великих економ≥чних потр¤с≥нь з початку 80-х рок≥в XX ст.