"√рош≥ та кредит", за редакц≥Їю ћ.≤.—авлука.
<<ѕовернутис¤ до зм≥сту

1.6. я ≤—Ќ≤ ¬Ћј—“»¬ќ—“≤ √–ќЎ≈…
Ќезважаючи на р≥зноман≥тн≥сть форм та функц≥й грошей, вони Ї ¤вищем, ¤ке реально ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к Їдиний, конкретний ≥нструмент реал≥зац≥њ економ≥чних в≥дносин. ƒо грошей ¤к реального економ≥чного ≥нструменту економ≥ка, насамперед ринок, висуваЇ р¤д вимог. ¬они визначаютьс¤ р≥внем розвитку сусп≥льних в≥дносин - чим в≥н вищий, тим складн≥ш≥ вимоги пред'¤вл¤ютьс¤ до грошей.
ўоб в≥дпов≥дати цим вимогам, грош≥ повинн≥ мати ц≥лий спектр специф≥чних властивостей, ¤к≥ в сукупност≥ визначають певну форму грошей, спричинюють њх еволюц≥ю, надають грошам ¤к≥сну в≥дм≥нн≥сть в≥д звичайних благ. Ќайб≥льш актуальними в сучасних умовах Ї так≥ властивост≥ грошей: стаб≥льн≥сть вартост≥, економ≥чн≥сть, тривал≥сть використанн¤, однор≥дн≥сть, под≥льн≥сть, портативн≥сть.
Ѕазовою властив≥стю грошей, на¤вн≥сть ¤коњ робить певний предмет здатним виконувати функц≥њ грошей, Ї стаб≥льн≥сть вартост≥. Ѕудь-¤ка форма грошей, ¤кщо вона знец≥нюЇтьс¤, не може ефективно виконувати функц≥ю засобу платежу ≥ нагромадженн¤ вартост≥. “ак≥ грош≥ перетворюютьс¤ в гальмо економ≥чного розвитку, оск≥льки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченоњ вартост≥, а ≥нвестори з т≥Їњ самоњ причини перестають накопичувати варт≥сть у грошов≥й форм≥. ” м≥ру розвитку потреби в нагромадженн≥ вартост≥ ≥ плат≥жних в≥дносин сусп≥льство змушене було в≥дмовитись в≥д ус≥х грошових форм з нестаб≥льною варт≥стю ≥ визнати грошима лише золото, ¤ке на той час мало найстаб≥льн≥шу варт≥сть. —пираючись на стаб≥льн≥ золот≥ грош≥, крањни, що њх запровадили, дос¤гли у XIX ст. величезних економ≥чних усп≥х≥в.
ѕроте в м≥ру розвитку економ≥ки, формуванн¤ св≥тового ринку стаб≥льн≥сть вартост≥ золота ви¤вилась недостатньою дл¤ забезпеченн¤ вказаноњ властивост≥ грошей.  оливанн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на золото спричинювали ≥стотн≥ зм≥ни вартост≥ повноц≥нних грошей. ÷е стало одн≥Їю з причин переходу до неповноц≥нних кредитних грошей, стаб≥льн≥сть вартост≥ ¤ких можна п≥дтримувати на потр≥бному р≥вн≥, зусилл¤ми держави та м≥ждержавних орган≥в. √оловним механ≥змом вир≥шенн¤ цього завданн¤ стало регулюванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ грошей на ф≥нансових ринках, зокрема њх к≥лькост≥ в оборот≥, зусилл¤ми уповноважених державою орган≥в, насамперед центрального банку. ѕ≥дтриманн¤ пост≥йно стаб≥льноњ вартост≥ грошей стало в нових умовах одним ≥з центральних економ≥чних завдань сучасних держав.
¬ажливою властив≥стю грошей Ї њх економ≥чн≥сть, ¤ка даЇ змогу сусп≥льству м≥н≥м≥зувати витрати на виготовленн¤ грошей ≥ забезпечити ними потреби обороту. ѕоки грош≥ були повноц≥нними, вир≥шити це завданн¤ було неможливо, оск≥льки зниженн¤ витрат на забезпеченн¤ обороту грошима мало об'Їктивну межу, що визначалас¤ внутр≥шньою варт≥стю металу, з ¤кого вони виготовл¤лис¤. ÷е послужило ключовою причиною демонетизац≥њ золота ≥ по¤ви неповноц≥нних грошей. јле й п≥сл¤ цього вимога економ≥чност≥ грошей не була зн¤та. ¬иготовленн¤ банкнот та неповноц≥нних монет вимагаЇ досить значних витрат держави, у зв'¤зку з чим гот≥вка в оборот≥ поступово зам≥нюЇтьс¤ безгот≥вковими (депозитними) грошима. јле забезпеченн¤ обороту такими грошима вимагаЇ теж певних витрат (на веденн¤ рахунк≥в, зд≥йсненн¤ платеж≥в, орган≥зац≥ю м≥жбанк≥вських розрахунк≥в тощо). ƒл¤ скороченн¤ цих витрат рух депозитних грошей стали зд≥йснювати засобами електронних технолог≥й.
Ќезважаючи на ≥нтенсивне розширенн¤ сфери використанн¤ депозитних, у тому числ≥ електронних, грошей, жодна з крањн не може зовс≥м в≥дмовитис¤ в≥д гот≥вки. ј в ”крањн≥ частка гот≥вки в загальн≥й мас≥ грошей прот¤гом 1991-1998рр. нав≥ть зросла приблизно в 5 раз≥в. “ому вимога економ≥чност≥ грошей збер≥гаЇ свою актуальн≥сть, а дл¤ ”крањни вона надзвичайно зросла.
¬ажливим способом забезпеченн¤ економ≥чност≥ гот≥вки Ї довгостроков≥сть њњ використанн¤, ¤ку можна вважати ще одн≥Їю властив≥стю грошей. ÷ю властив≥сть мали повноц≥нн≥ грош≥, а зараз мають гот≥вков≥ грош≥. √оворити про цю властив≥сть депозитних грошей немаЇ п≥дстав, оск≥льки вони не зношуютьс¤ в оборот≥.
ўоб забезпечити довгострокове використанн¤ грошей, њх виготовл¤ють з надм≥цного, зносост≥йкого паперу, а де¤к≥ купюри виготовл¤ють не т≥льки з паперу, а й у вигл¤д≥ монет. “ак, в ”крањн≥ в 1999 р. була випущена монета в одну гривню, що значно скоротить витрати на друкуванн¤ одногривневих купюр, ¤к≥ швидко зношуютьс¤ ≥ часто зам≥нюютьс¤ в оборот≥ новими. ћонета ж в одну гривню може обслуговувати оборот в дес¤тки раз≥в довше, н≥ж паперова купюра.
ќднор≥дн≥сть грошей Ї властив≥стю, ¤ка вимагаЇтьс¤ в≥д ус≥х форм грошей. јле не вс≥ ц≥ форми њњ забезпечують. ќсобливо гостро питанн¤ однор≥дност≥ вир≥шувалос¤, коли нос≥Їм грошей виступали звичайн≥ товари (худоба, хутра, дорогоц≥нност≥ тощо), оск≥льки кожний екземпл¤р таких грошей ≥стотно в≥др≥зн¤вс¤ в≥д ≥нших. ÷ей недол≥к натуральних грошей був послаблений переходом до золотих грошей. «олот≥ монети стали однор≥дними, взаЇмозам≥нюваними.  ≥льк≥сно однакова сума њх в ус≥х випадках представл¤ла однакову ц≥нн≥сть. ѕроте однор≥дн≥сть ≥ золотих грошей могла порушуватис¤, ¤кщо пор¤д ≥з золотою монетою в оборот≥ була ср≥бна, або золот≥ монети мали неоднаков≥ частки дом≥шок неблагородних метал≥в чи мали р≥зний ступ≥нь зношеност≥.
¬ ус≥х цих випадках учасники обороту старалис¤ притримати б≥льш ¤к≥сн≥ грош≥ ≥ розплачувалис¤ менш ¤к≥сними, унасл≥док чого г≥рш≥ грош≥ вит≥сн¤ли з обороту кращ≥. ÷¤ тенденц≥¤ в≥дома в л≥тератур≥ ¤к "«акон √решема" (за пр≥звищем англ≥йського м≥н≥стра ф≥нанс≥в “омаса √решема, ¤кий жив у XVIII ст.).
« переходом до неповноц≥нних грошей проблема однор≥дност≥ њх не була зн¤та повн≥стю, хоч на поверхн≥ н≥бито вс≥ так≥ грош≥ видаютьс¤ однаковими. Ќасправд≥ окрем≥ види грошей ви¤вл¤ютьс¤ неоднор≥дними через р≥зний ступ≥нь дов≥ри до њх ем≥тент≥в, а отже - р≥зний ступ≥нь њх над≥йност≥. якщо дов≥ра до центрального банку вища, н≥ж до комерц≥йних, то економ≥чн≥ агенти в≥ддаватимуть перевагу гот≥вц≥ перед депозитними грошима ¤к б≥льш над≥йними.
Ќад≥йн≥сть депозитних грошей теж не однакова, оск≥льки кожний банк маЇ св≥й р≥вень л≥кв≥дност≥ ≥ ф≥нансовоњ стаб≥льност≥. ќсобливо гостро ц¤ неоднор≥дн≥сть про¤вл¤Їтьс¤ в умовах хрон≥чноњ економ≥чноњ та ф≥нансовоњ кризи, ¤ку переживала ”крањна в 1992-2000 pp. ” цих умовах ≥стотно знизилась над≥йн≥сть комерц≥йних банк≥в, а отже, ≥ дов≥ра до њх депозитних грошей. ѕом≥тно кращою була над≥йн≥сть Ќац≥онального банку, а дов≥ра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформац≥ю структури грошовоњ маси в б≥к непом≥рного зростанн¤ частки гот≥вки.
ѕроте й до банкноти ЌЅ” в умовах ф≥нансовоњ кризи потроху втрачаЇтьс¤ дов≥ра, що про¤вл¤Їтьс¤ у скороченн≥ використанн¤ њх ¤к засобу нагромадженн¤ вартост≥, зам≥н≥ њњ в≥льно конвертованою валютою, насамперед доларом —Ўј. ќтже, при неповноц≥нних грошах виникаЇ тенденц≥¤, протилежна "закону √решема", що зумовлюЇ вит≥сненн¤ г≥рших грошей кращими - безгот≥вкових грошей гот≥вкою, нац≥ональних грошей, що знец≥нюютьс¤, ≥ноземною в≥льно конвертованою валютою.
√рош≥ повинн≥ мати ≥ таку властив≥сть, ¤к под≥льн≥сть. ƒл¤ зд≥йсненн¤ платеж≥в швидко, без додаткових витрат, грош≥ повинн≥ легко д≥литис¤ на будь-¤к≥ частини. ѕри такому д≥ленн≥ можна легко заплатити будь-¤ку суму, одержати здачу тощо. ўоб забезпечити таку властив≥сть, грош≥ виготовл¤ютьс¤ р≥зних ном≥нал≥в - в≥д малих до великих, а грошова одиниц¤ ще д≥литьс¤ на к≥лька однакових частин, ¤к правило на 100. Ќа ц≥й п≥дстав≥ випускаютьс¤ розм≥нн≥ монети р≥зних ном≥нал≥в, що даЇ можлив≥сть при розрахунках розд≥лити грошову одиницю на будь-¤к≥ частини.
ќстанньою властив≥стю грошей Ї њх портативн≥сть. ¬они мають бути такими, щоб њх легко було носити, зручно ними користуватис¤ в повс¤кденному житт≥. « кожною новою формою, ¤ку набували грош≥ в процес≥ ≥сторичного розвитку, њх портативн≥сть зростала. ¬исоку портативн≥сть мають сучасн≥ гот≥вков≥ грош≥ - банкноти та розм≥нна монета. ѕроте на цьому не зак≥нчивс¤ процес удосконаленн¤ портативност≥ грошей. „екова книжка, що забезпечуЇ рух депозитних грошей, значно портативн≥ша, н≥ж гот≥вка. ј пластиков≥ картки, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ переведенн¤ грошей по каналах електронного зв'¤зку, ще портативн≥-ш≥, н≥ж чеков≥ книжки.
” л≥тератур≥ трапл¤ютьс¤ посиланн¤ ≥ на таку властив≥сть грошей, ¤к прийн¤тн≥сть. Ќа наш погл¤д, це швидше за все головна ознака грошей, а не окрема ¤к≥сна властив≥сть. якщо будь-¤ка форма грошей переставала прийматис¤ у платеж≥, це означало, що вона переставала бути грошима взагал≥, а не лише зм≥нювала одну з≥ своњх властивостей. ≤ навпаки, будь-¤кий предмет, що висувавс¤ на роль грошей, усп≥шно справл¤вс¤ з нею лише за умови широкомасштабного прийманн¤ у платеж≥. ј це ставало можливим, ¤кщо даний предмет мав указан≥ вище властивост≥ сповна. ќтже, прийн¤тн≥сть - це швидше за все результат формуванн¤ у грошового нос≥¤ певних властивостей, ¤кий св≥дчить про перетворенн¤ його в грош≥, а не ще одна властив≥сть.